1930 15 листопада. Я народилася у Львові, як перша дитина в сім'ї Теодозія та Ірени Сеньківських [прізвище писалося часом також Сенківські, Сенковські або Сеньковські]. Батько, Теодозій Сеньківський (1907–1989), що його кликали в родині "Дозик", був сином Якова Сеньківського (1852?–1919), заможного господаря-"кавуна" з Тернополя та Антоніни з Яримовичів (1869–1956). Бабуня Антоніна була другою жінкою Якова. Вона виїхала під кінець війни на еміграцію; жила в Америці в місті Дубюк, штат Айова; там і померла. Напередодні Першої Світової Війни мій батько, тоді ще молодий гімназист, вступив був у ряди Українських Січових Стрільців і з ними перебув війну і тиф на наддніпрянській Україні. Після війни закінчив українську гімназію в Тернополі, коротко вчився в Українському Тайному Університеті у Львові, опісля виїхав на студії медицини до Ґрацу, в Австрію. Здобувши диплом лікаря, нострифікував його в Польщі. В час мого народження був лікарем у Загальній Лікарні Львова, де я і народилася. Мати, Ірена з Чайковських Сеньківська (1907–1988), була дочкою урядника державних залізниць Антона Чайковського (1884–1975) та Михайлини з Салюків Чайковської (1890–1977). Після матури в гімназії Сестер Василіянок у Львові, мати здобула диплом вчительки, закінчивши додатково вчительський семінар, і була перед моїм народженням вчителькою української народної школи в містечку Сколє. В час мого народження батьки проживали в домі мого прадіда Михайла Салюка на Богданівці, у Львові.

1932 Мої батьки разом зі мною переїжджають до містечка Устріки Долішні на Лемківщині, де батько відкриває свою приватну лікарську практику.

1936 Сім'я переїздить на землі корінної Польщі. Тут у містечку Солець над Вислою батько відкриває лікарську практику. У Сольці живе ще одна українська родина — рідна сестра батька — Розалія, з чоловіком Богданом Заплітним, вчителем у місцевій польській гімназії. Заплітні мають двох синів — Романа і Ярослава. Близькі родинні контакти. Вакації проводжу, звичайно, у бабуні і діда Чайковських у Львові, а з ними часто у Гребенові, в Карпатах.

1937Я стаю ученицею першого класу польської народної школи в Сольці. До Радома — міста, що віддалене около 100 кілометрів від Сольця над Вислою, — переноситься зі Львова сестра матері Олександра (Леся) з чоловіком Левом Яцкевичем, який починає працювати інженером в дирекції державних лісів. До них незабаром переносяться зі Львова дідо і бабуня Чайковські. Часті родинні контакти.

1938 В Яцкевичів народжується доня — Мотря.

1939 Вересень.Початок Другої Світової Війни. До Сольця над Вислою вступає німецька армія. Народження брата Андрія. Початок життя під німецькою окупацією.

1940 В Радомі, де існує невеличка українська колонія і де створено Український Допомоговий Комітет із Левом Яцкевичем у проводі, організується українська народна школа. Дітей є не більше як два десятки, отже не досить, щоб творити окремі класи. Школу ділять на дві групи. Вчителем є Микола Збир, молодий абсольвент філософії і теології. Батьки переводять мене з польської школи в Сольці над Вислою до цієї української школи в Радомі. Мешкаю в родині тітки і вуйка Яцкевичів, де на цю пору перебувають також дідо і бабуня Антін і Михайлина Чайковські. В Радомі, довкола Українського Допомогового Комітету і школи, розгортається активне громадське життя. Організуються імпрези, місцеві і позамісцеві. Беру участь у постановках скечів і п'єс, що їх автором є Лев Яцкевич, ходжу на виступи приїжджих хорів (наприклад, добре запам'ятався концерт великого хору під дириґентурою Володимира Божика). В домі Яцкевичів маю нагоду спостерігати і слухати запальні дискусії на політичні і культурні теми та бачити визначних і цікавих людей, таких, як наприклад, Володимир Кубійович. Вуйко Левко, ентузіаст поезії і сам поет, насичує домашню атмосферу поезіями Богдана Ігоря Антонича і польського поета Юліяна Тувіма, звертає увагу домашнім на вивчення нормативної української мови, настільною книгою в домі є підручник української мови Івана Огієнка. Під цими впливами, я читаю Антонича і Тувіма, вивчаю напам'ять багато їхніх поезій, починаю і сама писати вірші. Перший віршик, написаний на десятому році життя, мав за тему місто мого народження — Львів. Крім регулярного навчання в українській школі, беру також приватні лекції німецької мови.

1941/42 Червень 1941: німецько-радянська війна. Похід німецьких армій на схід. Німецька окупація Галичини. Батько стає окружним лікарем у Зборові. Сім'я переноситься із Сольця над Вислою до Зборова. Родини Чайковських, Яцкевичів, Заплітних також повертаються на українські землі.

1942/43 Я здаю іспит до другого класу української гімназії у Львові. Число місць для дівчат у гімназії обмежене до кількох і мене, не зважаючи на витриманий іспит, до гімназії у Львові не приймають. У висліді, батьки записують мене до 7-ого класу української народної школи в Зборові. Живу вдома з батьками і братом. Беру приватні лекції французької мови. Пишу вірші і нариси прозою, веду щоденник, переживаю перші романтичні зацікавлення. Події цього періоду, що особливо запам'яталися — це багатолюдний похід вулицями міста для водосвяття на ріці Стрипі в день Йордану і травматична сцена, коли під німецьким конвоєм виводили головною вулицею поза місто колону чоловіків, жінок і дітей єврейського населення Зборова.

1943 Здаю вступний іспит до 3-ого класу української гімназії в Тернополі. Хоч для дівчат знову призначена тільки обмежена квота, мене до гімназії приймають і я у вересні починаю регулярне навчання. Мешкаю в домі бабуні Антоніни Сеньківської, разом з кузеном Славком Заплітним, який також ходить до тернопільської гімназії.

1944 Радянські війська у наступі і фронт наближається до Тернополя. Повертаюся з Тернополя до Зборова і згодом, разом з батьками, покидаю родинний дім. Мешкаємо деякий час у Львові, у тітки і вуйка Яцкевичів, потім коротко в Стрию. Літом переїздимо до Мушини, на Лемківщину, і живемо тут разом з Яцкевичами і Чайковськими. Поблизу, в Криниці, де зібралася велика колонія українців, що відступають на захід в міру наближення фронту, організується українська гімназія, щоб дати змогу дітям із різних галицьких шкіл закінчити розпочатий шкільний рік. Тут закінчую третій клас гімназії. Пізнім літом родини Сеньківських, Чайковських і Яцкевичів виїжджають із транспортом біженців до Словаччини. В час цього транспорту вантажними залізничними вагонами губиться моя мала валізочка, а в ній дорогоцінні пам'ятки дитинства — фотографії, листи, перші вірші, нариси, щоденник. У Словаччині сім'я Сеньківських мешкає у селі Немце в хаті словацького селянина-господаря, вимінюючи на прожиток вартісні речі родинної біжутерії, часом допомагає при сільсько-господарських роботах. З цього періоду найбільше запам'яталися саме ці сільсько-господарські роботи: я вперше живу на селі і вперше маю нагоду допомагати копати картоплю, молотити збіжжя, працювати на винограднику, навіть орати плугом поле. Знайомство із сільським учителем, що вчить мене словацької мови, дає читати книжки словацькою мовою та пише адресовані мені словацькі любовні вірші. На короткий час Немце і околицю захоплюють комуністичні словацькі партизани, потім владу перебирає німецька армія. Біженців, в тому числі і родини Сеньківських, Чайковських, Яцкевичів, відсилають транспортами до Австрії. В Штрасгофі під Віднем родини Сеньківських, Чайковських і Яцкевичів відриваються від транспорту, живуть короткий час приватно поза табором біженців. Батько здобуває призначення на працю лікаря до містечка Штайнеркірхен ам Траун (Steinerkirchen am Traun) в Горішній Австрії і туди переїздить весь рід — Сеньківські, Чайковські, Яцкевичі, займаючи призначений для лікаря будиночок, що його називають місцеві жителі "Doktorhaus".

1945 Важкі місяці зими і весняного переднівку. До "Doktorhaus"-у долучуються інші біженці з Відня, куди надходить радянська армія. Зокрема прибувають сюди кузени по батькові Ірина і Юрко Бліхарі. Я беру приватні лекції латини в одного з українських професорів-біженців, який вперше відкриває мені секрети поетики і читає зі мною Овідія. Пишу регулярно вірші. Романтичне зацікавлення молодим українцем — студентом хемії.

Травень. До Штайнеркірхен в'їжджають танки американської армії. Кінець війни. Початок життя під американською окупацією Австрії. Серед гостей "Doktorhaus"-у вперше з'являється 28-літній журналіст і поет зі Львова Остап Тарнавський. Він мешкає з групою інших українських біженців у недалекому від Штайнеркірхен селі — Fischlham am Traun. Група української молоді, в тому числі і я і Остап, робимо прогулянки велосипедами в околицю, на футбольні змагання, а також дальші кількаденні прогулянки в гори до Zell am See, тощо. Активне товариське життя. Даю читати Остапові свої вірші, шукаючи критичної допомоги. Остап не виправляє моїх віршів, а на кожний з них пише власний вірш на цю ж тему.

Вересень. Ближче знайомство з Остапом переростає у взаємну любов. Обмін любовними віршами. Сім'я Сеньківських переїздить до табору біженців у Зальцбурґ і живе в місті у будинку колишньої військової казарми — Lehenerkaserne. Остап Тарнавський також переїздить до Зальцбурґу і живе в таборі для біженців Hellbrunn. Родини Яцкевичів і Чайковських виїжджають до Німеччини, до табору біженців у Берхтесґаден. В Зальцбурґу організується українська гімназія. Починаю ходити до п'ятого класу. При гімназії засновують також Пласт і я стаю активною пластункою.

1946/47 Остап виїжджає на студії інженерії до Ґрацу, в бритійську окупаційну зону Австрії. Наше близьке знайомство поглиблюється тепер шляхом обміну листами. Він пише їх спершу — задля коспірації перед моїми батьками — англійською мовою. Зустрічаємось тільки в час його приїздів до Зальцбурґу підчас міжсеместральних перерв. Я вчуся в українській гімназії і завзято пластую, зокрема літом на пластових таборах над озерами Фушль і Санкт Вольфґанґ, в альпійських горах у мальовничому Salzkammergut-i. Крім того, беру приватні додаткові лекції французької мови, ходжу на курси салонових і народних танців, багато читаю, часто ходжу до зальцбурзького німецько-мовного професійного театру, зокрема захоплююсь легарівськими оперетками, пишу вірші, пластові пісні і нариси. Вперше, на сторінках пластової преси появляються друком мої вірші і дописи з пластового життя, що їх підписую псевдонімом "Пластунка Остапа". В гімназійних стінних газетках і одноднівках друкую статті, злободенні віршики, жарти, підписуючи їх криптонімом Ма-Се. Близька дружба з гімназійними товаришками-пластунками Лідою Чуйко, Христиною Целевич і Лялею Савицькою. Збереглися щоденники із записами датованими від 1 січня 1946 до 31 грудня 1946 і від 4 січня 1947 до 24 листопада 1947, як також записник-хроніка з дівочого пластового табору юначок "Чорногора" над Вольфґанґзе, з датами від 29 червня до 18 липня 1947 року. Єдині вірші цього часу, які ввійшли пізніше до першої збірки поезій Хвалю ілюзію — це "Над рікою" і "До самоти".

1948 В таборах біженців шириться "еміграційна гарячка", у зв'язку з можливістю переселення. Батьки роблять заходи виїхати до Чілє. Переживання пов'язані із можливістю розлуки з Остапом. Остап повертається до Зальцбурґу і починає працювати службовиком у бюрі Злученого Українського Американського Допомогового Комітету. Наші інтимні стосунки поглиблюються і міцнішають. За його намовою я вирішую після сьомого класу української гімназії в Зальцбурґу, приспішити своє закінчення гімназії, здаючи матуру екстерністкою в українській гімназії в Берхтесґадені, в Німеччині. Інтенсивно вивчаю матеріял восьмого класу. Їжджу щоденно через кордон до Німеччини здавати іспити з кожного предмету окремо. Дня 22 травня здаю матуральний іспит з добрим вислідом перед комісією, що її очолює директор гімназії Володимир Радзикевич. Після матури, в Зальцбурґу, знову ж таки за намовою Остапа, вписуюсь як студентка, на філософічний факультет Зальцбурзького Університету. Рівночасно, одначе, з практичних міркувань, вчуся на курсі Abiturientenlehrgang, що має за ціль дати практичні комерційного характеру знання випускникам академічних гімназій. Зберігся щоденник із записами датованими від 1 січня 1948 до 15 червня 1948 року. Появляється друком перша Остапова збірка поезій Слова і мрії.

1949 5 березня — день нашого з Остапом одруження. Вінчання відбулося в церкві Сестер Уршулінок над рікою Зальцах у Зальцбурґу і довершив його католицький український священик о. Юліян Слонський. Свідками вінчання були Остапові колеґи по праці — Василь Ґіна і Олег Микитей. Присутніми в церкві, крім нас, свідків, священика і дяка, були ще тільки мій батько і брат Андрій. Мати в цей час готувала для нас скромну перекуску. Австрія не визнавала церковних шлюбів за правомірні легальні акти, отже ми, крім церковного шлюбу, в той же день, брали також шлюб цивільний, що відбувся в австрійському Standesamt-i, в історичному замку — Mirabellschloss. Весілля ми не справляли і для наших друзів і знайомих наше вінчання було несподіванкою. Після вінчання ми поїхали на пару днів у "весільну подорож" в гори до Bad Goisern. Повернувшися, жили короткий час разом з моїми батьками в таборі біженців Lehenerkaserne в Зальцбурґу.

Незабаром після нашого одруження ми виїхали, разом з моїми батьками, транспортом переселенців до Бремену, в Німеччині, а звідти американським військовим кораблем "Mercy" до Сполучених Штатів Америки. До порту в Бостоні корабель причалив дня 21 квітня, напередодні Великодніх свят. З Бостону через Нью Йорк (де пробули в готелі одну ніч), ми поїхали поїздом до Скрентону, в штаті Пенсильванія, де жив спонсор нашого приїзду до Америки, католицький український священик і мамин шкільний товариш, о. Володимир Андрушків. Перші місяці нашого побуту в Америці ми прожили на парафії в отця Андрушкова, де мама почала виконувати функції господині. Потім ми з Остапом випровадилися на наше перше окреме самостійне помешкання. Кілька днів після приїзду до Америки, я знайшла працю на фабриці, де шили чоловічі штани (Lackawanna Pants Manufacturing Company). Остап деякий час залишався безробітним, згодом дістав працю в цій же фабриці. Перші мої заробітки в Америці виносили 50 центів за годину праці — мінімальна на той час заробітна платня робітника. Вчуся заочно в Українському Вільному Університеті, виписуючи скрипти і складаючи іспити поштою. Під кінець року — переїзд до Філядельфії.

1950 Обоє з Остапом працюємо на різних випадкових і короткотривалих фабричних роботах. Живемо короткий час у спільному помешканні з Яцкевичами і Чайковськими, потім разом з моїми батьками. Починаю брати активну участь у діяльності старшого пластунства. 1950 року написаний вірш "Аж сюди над залізо й бетон пронеслося".

1951 Остап починає працювати службовцем у бюрі Злученого Українського Американського Допомогового Комітету. Веде активну громадську і журналістичну діяльність. Я працюю спершу на фабриці, потім у бюрі Progress Manufacturing Company, підприємства, що виробляє електричні лампи. Вечорами вчуся у Standard Evening High School, беру курси історії США, англійської мови і літератури, тощо. На спілку з Левом і Лесею Яцкевичами купуємо невеличкий будиночок при 4531 Old York Road і починаємо жити у власній хаті. Перша подорож закордон: їдемо обоє з Остапом на кілька днів у Канаду, до Торонто.

1952 23 січня. Отримую другий, тим разом американський, диплом закінчення середньої школи від Standard Evening High School. Літом проводимо з Остапом короткі вакації на новозакупленій оселі Українського Робітничого Союзу в Glen Spey, N.Y. Я — вагітна. В кінці жовтня перестаю працювати в Progress Manufacturing Company. Появляється друком друга Остапова книжка — вінок сонетів Життя.
1952 року написані мої вірші "Едельвайси", "Ти, мов поет із сонцем у кишені".

1953 2 січня. Народини першого сина, Марка. Не повертаюся до заробіткової праці поза домом, вряди-годи тільки заробляю дещо, як друкарка-машиністка. Вперше пробую своїх сил в українській прозі: пишу оповідання "Людина в темряві". Невдала спроба відновити систематичні щоденникові записи: збереглися записи датовані 16 травня, 27 травня і 7 червня 1953. Продаємо хату при Old York Road i купуємо в сусідстві меншу, але виключно для власного вжитку при 4626 North 13th Street. Недалеко, при вулиці Wingohocking купують хату Яцкевичі і до них переходять жити бабуня і дідо Чайковські.
1953 року написаний вірш "Поворот у зелену юність".

1954 Заохочена батьковою офертою покривати кошти пов'язані з навчанням, спершу беру вечірні курси стенографії в Palmer School, а в травні вношу заяву-аплікацію на вищі студії до Temple University. У вересні починаю навчання в університеті, обмежуючись до вечірніх лекцій, двічі в тиждень. Вдень — вдома із сином Марком. Коли я іду в школу двічі в тиждень — сином опікується Остап. Після деякої творчої перерви, починаю знову писати вірші (1954 року написані, між іншими, "Зальцбурґ", "Тобі, що без геройства і без слави", "Поворот", "Біла ніч", "Після дощу"). Початок співпраці з пластовою сторінкою у Свободі і з журналом Наше життя. Вперше перекладаю коротку англомовну прозу — друкую переклад оповідання Сакі в журналі Наше життя під власним прізвищем, вперше не вживаючи псевдоніму.

1955 3 вересня. Народини другого сина, Максима. Коротка перерва у студіях. Нашу дільницю Лоґан поступово заселюють українці. У близькому сусідстві живуть не тільки добрі старі знайомі (наприклад, товаришка із зальцбурзької гімназії Аня Головінська-Максимович з родиною), але і свояки, такі як моя хресна мама, Ярослава Марк з чоловіком Фридрихом, сином Андрієм і мамою Мариною, або мамин кузен Зенон Чайківський з жінкою Людою і синами Юрком і Богданом. Часті родинні і товариські контакти. На запрошення редактора журналу Наше життя Лідії Бурачинської стаю членом ред-колегії журналу. Пишу, в рямках університетського курсу композиції, кілька нарисів прозою англійською мовою і друкую деякі з них в Ukrainian Weekly, aнгломовному додатку до Свободи, підписуючи їх псевдонімом "Marty". Пишу також український варіант одного з цих англомовних нарисів, що друкувався згодом під назвою "Herr Oberleutnant".

1956 Продовжую вечірні студії в університеті. Початок співпраці з Українською літературною газетою, де друкую переклад новелі Фолкнера "Троянда для Емілії". Літом — пару тижнів з дітьми над океаном у Wildwood Crest, N.J. Появляється друком Остапова книжка поезій Мости. В місті Дубюк, в штаті Айова, в домі своєї доньки Ольги Наумик, вмирає на 87 році життя бабуня Антоніна Сеньківська (Сенковська) і батько їде на похорон. Похоронена бабуня в Дубюк, на цвинтарі Mount Carmel. Мої контакти з бабунею Антоніною були обмежені до осені 1943 року, коли я жила під її опікою в Тернополі; ні перед тим, ні після цього наші життєві шляхи не перехрещувалися.

5 вересня. Отримую громадянство Сполучених Штатів Америки.

1957 Продовжую вечірні студії в університеті. Організую і веду у Філядельфії Літературно-Мистецький Пластовий Гурток. Вперше друкуюся в літературному журналі Київ (переклад новелі "Муха" Катерини Менсфілд). В Українській літературній газеті друкую переклади новель Гемінґвея. Початок праці в управі української бібліотеки, що її організатором є гурток старших пластунок "Чортополохи". Перші дописи до преси: звичайно про пластову діяльність і пластові імпрези. Літні вакації з дітьми над океаном у Wildwood Crest, N.J. Пишу вірші "Мені назустріч над вечірнім морем", "Memento", "Дозрівання". Марко, що йому у вересні тільки чотири з половиною роки життя, починає ходити до суботньої української школи.

1958 Продовжую вечірні студії в університеті. Остап має пропозицію виїхати, як представник ЗУАДКомітету до Німеччини, але від пропозиції відхиляється. Пишу оповідання "Стара історія" (назва потім змінена на "Подарунок"), вірші "Вітер", "Після дощу". Літом — вакації з дітьми над океаном. Марко у вересні стає учнем першого класу щоденної народної школи Сестер Василіянок при вулиці Ліндлей, на знаючи ще взагалі англійської мови.

1959 Продовжую вечірні студії в університеті. Роблю переклади англомовної прози Тербера, Ван Тілбурґ Кларка і друкую їх в Українській літературній газеті. Пишу вірші "Слово про полк ілюзій", "Сонцерадістю день налито", "Чи й ти ішов крізь ніч?", нарис прозою "Мала людина і море", а також фейлетони, статті англійською та українською мовою для журналу Наше життя.

1960 Продовжую вечірні студії в університеті. П'ятилітній Максим починає ходити до суботньої української школи. Зберігся з цього року одноразовий авто-психотерапевтичний запис з датою 30 липня 1960 року. Появляється друком Остапова збірка поезій і поетичних перекладів Самотнє дерево. Серед моїх віршів написаних 1960 року — "Автопсихотерапія", "Прохід".

1961 Максим стає учнем першого класу народної школи сестер Василіянок, куди ходить вже також його старший брат Марко. Остап починає студії бібліотекознавства в університеті Дрексель, залишаючись частинно на праці в ЗУАДКомітеті. Я починаю працювати банковим службовцем в Українській Щадниці (Ukrainian Savings and Loan Association) і продовжую вечірнє навчання в університеті. Літом Марко вперше перебуває один місяць на пластовому новацькому таборі в East Chatham, N.Y. Це — початок його активного пластування — від тепер аж до закінчення середньої школи він, як і згодом також його брат Максим, кожного літа на пластових таборах.

1962 Останній семестр на Temple University переходжу на цілоденне навчання і в червні здобуваю диплом Bachelor of Arts із соціології і антропології summa cum laude — з найвищою похвалою. Отримую також нагороду College Alumni First Prize, Temple University. В той же час Остап отримує диплом Master of Science in Library Science, Drexel University. Остап приймає першу професійну працю бібліотекаря в каталогізаційному відділі Public Library в Newark, N.J. Живе в Нуарку в домі наших далеких свояків Наталки Єреґи і Парані Стойко, приїжджаючи додому тільки на суботу/неділю. Влітку я з дітьми і моїми батьками перебуваю на коротких вакаціях в Барнесборо, Пенсильванія, на парафії знайомого священика, о. Мирона Головінського. В 1962 році написані вірші "Запрошення", "Три відміни", "Є в мене життєрадісне звіря", "Еротика", "Вибір", "На терезах, де справедливість важать", "Людина вийшла у безмежне море".

1963 Літом починаю ґрадуаційні студії бібліотекознавства в Drexel University (тоді ще Drexel Institute of Technology). Максим вперше на новацькому пластовому таборі в East Chatham, N.Y. (разом із братом Марком). Остап працює в Нуарку і приїжджає тільки на суботу/неділю, а крім того часто пише листи. Пишу оповідання "Туга за красою життя".

1964 Пишу, в рямцях університетського курсу, самостійну дослідницьку працю: бібліографічний огляд історії української літератури: як вона віддзеркалена в наявних англомовних матеріялах. Це — початок серйозного мого зацікавлення цією темою: починаю збирати матеріяли до бібліографії, яка згодом прийме назву "Ukrainian Literature in English". В червні отримую диплом Master of Science in Library Science з Drexel University. Від вересня починаю працювати професійним бібліотекарем у каталогізаційному відділі Free Library of Philadelphia. Остап отримує працю у Філядельфії, в бібліотеці Temple University. Початок моєї співпраці із журналом Сучасність. 1964 року написані вірші: "Хвалю ілюзію", "Відкриття пам'ятника".

1965 Початок моєї активності на громадському пості керівника Бібліотеки Пласту і Рідної школи. Дописи в пресі про цю бібліотеку. 1965 року написані вірші "Весна", "Хвала життю". Появляється, як окремий відбиток, Остапів есей Подорож поза відоме.

1966 Появляється друком Остапова книжка есеїв Туга за мітом. Остап працює дев'ять місяців в редакції щоденника Свобода в Джерзі Сіті (Jersey City, N.J.), доїжджаючи до роботи кожнього дня поїздом з Філядельфії. В жовтні починає працю, як керівник каталогізаційного відділу в бібліотеці Community College of Philadelphia. В червні Марко закінчує школу Сестер Василіянок, а у вересні починає середньошкільне навчання в Central High School. Року 1966 написаний вірш "На справжньому снігу, створеному людиною".

1967 Подорож автом з Зенком і Людою Чайківськими, їхніми і нашими дітьми, до Монреалю в Канаді. 1 травня я починаю працю на пості бібліотекаря іноземного права (Foreign Law Librarian) в Правничій Бібліотеці Пенсильванського Університету (Biddle Law Library, University of Pennsylvania). Пишу оповідання "Портрет."

1968 В квітні: Мій перший авторський вечір. Організатором його був курінь Уладу Пластового Сеніорату "Чортополохи". Доповідь про мою творчість читала Оксана Ґенґало. Влітку їдемо з Остапом і обома синами Марком і Максимом у тритижневу туристичну подорож по західній Европі, що веде через Англію, Голландію, Німеччину, Австрію, Італію, Швайцарію і Францію. Зберігся щоденник цієї подорожі, що позначений датами від 12 липня 1968 до 2 серпня 1968 року. Вчуся, як вільний слухач, на додаткових курсах в Університеті Дрексель і в Правничій Школі Пенсильванського Університету. ("Law librarianship", Drexel University; "Torts", University of Pennsylvania Law School). До десятиліття Бібліотеки Пласту і Рідної Школи пишу вертеп-монтаж "Мандрівка з книжкою." Друкуюся вперше у збірнику Об'єднання Українських Письменників "Слово".

1969 Марко в травні здає матуру в школі українознавства Рідної Школи. Максим у червні закінчує школу Сестер Василіянок, а у вересні починає середню школу Central High School. Беру участь у річній конференції американської асоціяції правничих бібліотекарів (American Association of Law Libraries) в Гюстоні (Houston, Texas). Після конференції, їду з колегами-правничими бібліотекарями на кількаденну прогулянку до Мехіко. Зберігся з цієї подорожі записник датований від 29 червня 1969 до 6 липня 1969 року. Вкінці літа відбуваємо з Остапом і Максимом подорож по Канаді, що дає нам змогу оглянути Торонто, Едмонтон, Джаспер, Банф і Вінніпеґ. Під впливом вражень подорожі пишу вірш "Maligne Lake". Слухаю курс ісламського права в Правничій Школі Пенсильванського Університету. Появляється друком моя перша самостійна публікація — бібліографічна брошурка Українська національна революція в поезії, 1917–1967. Старшопластунський і сеніорський пластові курені "Чортополохи" вибирають мене на почесний пост "Головного Чортополоха".

1970 Слухаю курсу порівняльного права в Правничій Школі Пенсильванського Університету. В квітні виступаю з лекцією про довідкову роботу бібліотекарів-спеціялістів іноземного права "Foreign law librarianship and legal research" в Колюмбійському Університеті в Нью Йорку (Columbia University School of Library Service). Їду влітку на тритижневий курс для бібліотекарів-спеціялістів іноземного права (Foreign law librarianship) до Каліфорнійського Університету в Берклі (University of California, Berkeley, CA). Зберігся щоденниковий записник з цього часу, від 5 липня до 24 липня 1970. Згодом приїжджають до Каліфорнії Остап з Максимом і ми втрьох проводимо додаткові три тижні, подорожуючи від Сан Франціско (де відвідуємо Остапового приятеля Тараса Кульчицького) до Лос Анджелесу, де відвідуємо мою приятельку Лялю Маланчук, а тоді разом з нею їдемо ще до Сан Дієґо і до Tijuana, в Мехіко. Марко в червні закінчує середню школу (Central High School), а у вересні починає студії в Пенсильванському Університеті. Рівночасно підчас академічного року працює вчителем-асистентом в школі українознавства Рідної Школи. 1970 року написані вірші "Das ewig Weibliche", "На виставці Ван Ґоґа". Беру участь, як член жюрі, в літературному конкурсі для пластового юнацтва, що його організує філядельфійська пластова станиця.

1971 Появляється друком Остапова книжка Брат братові — історія Злученого Українського Американського Допомогового Комітету. Купуємо дім при 6509 Lawnton Ave. Остап їде з туристичною прогулянкою на один тиждень до Еспанії. Слухаю курсів в University of Pennsylvania Law School — порівняльного права (вдруге, з іншим професором) і східньо-африканського права. Як запрошений викладач-гість, виступаю з лекціями про довідкову роботу в іноземному праві (Foreign law librarianship and legal research) в Колюмбійському і Дрексельському університетах (Columbia University School of Library Service — в січні, Drexel University Graduate School of Library Science — в травні). 1971 року написані вірші "Читаючи Лесине листування", "Залицяння".

1972 Виходить друком перша книжка моїх поезій Хвалю ілюзію. Пишу оповідання "Самотнє місце під сонцем" і "Европейський записник", вірш "В житті моєму теж був Бабин Яр", а на замовлення композитора Степана Гумініловича, низку текстів-пісень під його музику. Початок моєї співпраці з Law Library Journal. Максим 20 травня здає матуру в школі українознавства Рідної Школи. В грудні Остап переживає перший серйозний серцевий приступ — інфаркт і перебуває три тижні в лікарні.

1973 Важкий рік повільного Остапового повороту до здоров'я. Приїзд з Польщі на довші відвідини його сестри Марії Канської. Активна моя співпраця з журналом Наше життя. Отримую нагороду Спілки Українських Журналістів Америки за статтю "Незвичайна книга про незвичайну людину". Максим закінчує середню школу (Central High School) і осінню починає студії в Пенсильванському Університеті (University of Pennsylvania) у спеціяльній програмі для відмінників, як "Benjamin Franklin scholar". В час академічного року працює також вчителем-асистентом в школі українознавства Рідної Школи. Марко влітку — студентом українознавчих курсів літньої школи Гарвардського Університету. 14 жовтня Ігор Качуровський дає критичний огляд книжки Хвалю ілюзію в окремій передачі на хвилях Радіо Свобода. 1973 року написаний вірш "Діягноза".

1974 Літом — перша моя подорож в Україну: відвідую Крим, Львів, Київ, Канів, Полтаву, Харків, а також переїздом — Москву. Пишу вірші "Травелог", "Землетрус", "Біржа", роблю поетичні переклади поезій американської поетки Адрієн Рич (Adrienne Rich). Початок моєї співпраці з міжнародним журналом International Journal of Law Libraries (згодом перезваний на International Journal of Legal Information). Поява друком у цьому журналі першого сеґменту великої моєї анотованої бібліографії "German treatises on American law" (згодом ця праця продовжується під назвою "German books on American law"). Остап влітку їде до Мюнхену для студій в Українському Вільному Університеті. Отримую третю нагороду Українського Літературного Фонду ім. Івана Франка в Шікаґо за книжку Хвалю ілюзію. Останній рік моєї громадської праці на пості керівника Бібліотеки Пласту і Рідної Школи. Марко в травні отримує диплом Bachelor of Arts від University of Pennsylvania, а від вересня починає ґрадуаційні студії фільму в New York University.

1975 Остап має наукову відпустку ("sabbatical"), проводить значну частину часу в Мюнхені в Українському Вільному Університеті, або вдома, працюючи над дисертацією. Слухаю курс права соціялістичних країн східньої Европи ("Socialist law", University of Pennsylvania Law School). В травні виступаю, як запрошений викладач-гість з лекцією про "Foreign and international legal research" в Drexel University Graduate School of Library Science. Максим проводить літо на українознавчих курсах в літній школі Гарвардського Університету. 24 грудня на 91 році свого життя вмирає дідо Антін Чайковський. Похоронений дідо на українському католицькому цвинтарі у Факс Чейсі, біля Філядельфії. 1975 року написані: перший варіянт "Американського триптиха", вірш "Розмова з філософом по дорозі з Гантеру", дослідження "Євгенія Ярошинська". В червні 1975 довідуюсь із Свободи, що Український Науковий Інститут Гарвардського Університету приділив Мирославі Знаєнко стипендію для праці над бібліографією англомовних перекладів з української літератури. Тому, що моя праця над цією темою вже далеко заавансована, щоб не дублювати роботи, нав'язую контакт із Знаєнко і ми домовляємось про співпрацю, що в ній має брати участь також і Наталка Соневицька.

1976 Пишу оповідання "Дилема". Слухаю курс міжнародного права ("Public international law", University of Pennsylvania Law School). Появляється окремою брошурою, як відбиток із журналу Сучасність, моє дослідження Євгенія Ярошинська — життя і творчість. В червні виступаю модератором на зорганізованій мною сесії про впливи цивільного европейського права на розвиток права США в час річного з'їзду Американської Асоціяції Правничих Бібліотек у Бостоні. Влітку — Остапова промоція на доктора Українського Вільного Університету; проводжу свої вакації разом з ним у Мюнхені. Початок систематичних записів у щоденнику, що зберігся і продовжується і досі: перший запис позначений датою 25 жовтня 1976 року. Під кінець 2010 року щоденник має вже 3781 переписаних на комп'ютері сторінок. Довідка про мене в Енциклопедії Українознавства.

1977 25 лютого, на 87 році життя, вмирає бабуня Михайлина Чайковська. Похоронена бабуня на українському католицькому цвинтарі у Факс Чейсі, біля Філядельфії. В квітні я виступаю в Нью Йорку з доповіддю про легковаження літератури. Доповідь, повторена пару разів у Філядельфії і згодом надрукована у Свободі, викликає низку різноманітних відгуків і широку дискусію в пресі. Виступаю також aнглійською мовою на форумі алюмнів Temple University з доповіддю "Українська література для американського читача" ("Ukrainian literature for the American reader"). Цю доповідь, перередаговану на статтю, я пропоную до друку журналові Ukrainian Quarterly, aле редактор квартальника Володимир Душник вимагає відокремлення всіх радянських і комуністичних матеріялів в окрему групу з коментарем, і я принципово від таких змін відмовляюся, вимагаю звороту свого машинопису і шлю його до друку в американський літературний квартальник університету Оклагоми World Literature Today. В травні Максим отримує перший університетський диплом Bachelor of Arts від University of Pennsylvania, а осінню починає студії в Гарвардському Університеті, у відділі порівняльної літератури. В червні Марко отримує диплом Master of Fine Arts in Film від New York University. Літом я їду на наукову конференцію International Association of Law Libraries до Будапешту. Поїздка на конференцію пов'язана з двотижневою туристичною поїздкою американських правничих бібліотекарів і видавців, що веде через Швайцарію, Австрію, Угорщину. В групі прогульковців знаходиться місце і для Остапа, отже їдемо разом. Цього року — перша довідка про мене в Who's Who of American Women. Праця над поетичними перекладами до заплянованого циклу "Десять жінок — поетів".

1978 Взимку — один тиждень на Багамських островах: ми обоє з Остапом в товаристві Зенка і Люди Чайківських і Асі Цісик. В квітні — виїзд Марка до Каліфорнії, до Голівуду. В червні — поїздка з Остапом до Максима до Кембриджу, Массачузетс, і моя участь (з доповіддю) в Постійній Конференції Українських Студій на Гарвардському Університеті (ПКУС). Вперше вибрана заступником голови Біо-Бібліографічної Секції ПКУС. Літом — один тиждень на вакаціях на Cape Cod з Остапом, Максимом, Людою і Зенком Чайківськими. Один тиждень подорожую автом з Мотрею і Тимошем Головінськими по штатах Ровд Айленд, Нью Гемпшир і Вермонт. 1978 року закінчую раніше розпочату поему "Американський триптих". Квартальник World Literature Today друкує мою статтю "Українська література для американського читача" і запрошує до постійної співпраці. Організую, як голова окремого комітету, літературний конкурс для письменників, з нагоди 20-ліття Бібліотеки Пласту і Рідної Школи. Перше знайомство з Миколою Жулинським з Києва. Перший критичний відгук з України на книжку Хвалю ілюзію — у листі Віктора Маринчака з Харківського Університету.

1979В травні — поїздка з Остапом до Максима до Кембріджу, моя участь, з доповіддю, в черговій конференції ПКУС у Гарвардському Університеті і бібліографічна робота в гарвардських бібліотеках. Від 14 червня до 13 липня ми з Остапом у Греції в товаристві молодих пластунів: Мотрі, Яреми і Христі Ракочих та Рені Данилишин. Оглядаємо Атени, Спарту, Міконос, Санторіні, Крету. Пишу щоденник подорожі, який згодом надрукую в журналі Нові дні. Появляється друком Остапова книжка оповідань Камінні ступені. Осінню Марко перебуває у Філядельфії, працюючи над фільмом "The Ukrainian Christmas Story". Резигную з членства в редакційній колегії журналу Наше життя. 1979 року написаний вірш "У лікарні".

1980 2 лютого: одруження Марка з Ією Лабунькою. Весілля відбувається у Філядельфії, але молодята під кінець березня переїжджають на постійний побут до Каліфорнії. Від кінця березня до половини червня живе в нас Івась Керницький, який поволі повертається до здоров'я після важкої хвороби. В червні відвідуємо з Остапом Максима в Кембріджі: я беру участь (з доповіддю) в черговій конференції ПКУС в Гарвардському Університеті, працюю над своїми проєктами в гарвардських бібліотеках. Вперше вибрана головою Біо-Бібліографічної Секції ПКУС. Влітку — подорож з Остапом з прогулькою Товариства Українських Інженерів до Норвегії, Швеції і Данії. Зустріч у Копенгаґені з Максимом, який літо проводить у Франції. Під кінець серпня беру участь, як слухач циклу лекцій Григорія Костюка і Леоніда Плюща, у семінарі Української Вільної Академії Наук у США в Гантері. Виходить друком, як окрема брошура, моя чергова бібліографічна робота: Остап Тарнавський: бібліографічний покажчик. У відповідь на мою статтю "Ключі до скарбниці друкованого слова", надруковану у Свободі, д-р Микола Ценко стає фундатором бібліографічних конкурсів, а я стаю головою конкурсової комісії щорічного Бібліографічного Конкурсу при Українському Науковому Інституті Гарвардського Університету. 1980 року написані вірші "The last frontier", "Geiranger".

1981 Від 10 до 21 січня я в Каліфорнії, відвідую Марка та Ію, проводжу пару днів з Лялею Маланчук в Glendale i Palm Springs. В лютому — поїздка до Торонто, з доповіддю про англомовну літературну україніку на запрошення літературного клюбу "Козуб". Максим здає усні докторські іспити в Гарвардському Університеті. Моя стаття "Чорна Пантера і чорна пляма на совісті" викликає широку дискусію в пресі про Винниченка. Організую і беру участь з доповіддю в біо-бібліографічній сесії чергового ПКУС у Гарварді, і як звичайно, присвячую трохи часу для праці в гарвардських бібліотеках. В червні беру участь в річній конференції American Association of Law Libraries у Вашинґтоні, є зо мною і Остап, і ми разом, після конференції, їдемо на прогулянку на південь до штату Virginia, oглядаємо Williamsburg, Monticello, Richmond. В серпні, разом з Остапом і Максимом, летимо до Сан Франціско, а потім автом з Тарасом Кульчицьким мандруємо по північній Каліфорнії і по штатах Ореґон і Вашинґтон. В жовтні я вперше, як автоводій, їду сама автом в дальшу подорож — на Союзівку, де відбувається з'їзд колишніх учнів зальцбурзької гімназії, а звідти, уже при шоферуванні Лялі Маланчук, їдемо удвох з Лялею на "осіннє листя" по штатах Нью Йорк, Вермонт, Нью Гемпшир, Мейн і Массачузетс. Виходить друком друга книжка моїх поезій Землетрус. 1981 року написаний вірш "Притягання землі і неба".

1982 В січні — один тиждень з Остапом на Арубі. В лютому і березні на українській і російській радіопередачах Радіо Свобода Ігор Качуровський робить критичний огляд книжки Землетрус. 3 квітня — мій авторський вечір, що його організують колишні актори Львівського Оперного Театру і де доповідь про мою творчість читає Григорій Костюк. В червні — організую (востаннє, як голова біо-бібліографічної секції) і беру участь з доповіддю у черговій конфереції ПКУС у Гарвардському Університеті. Опісля подорож автом з Остапом і Максимом на з'їзд Об'єднання Українських Письменників "Слово" до Торонто. Літом — короткий відпочинок над океаном, а потім у горах, в Гантері. В жовтні — участь у конференції "Українська жінка у двох світах", в сесії про творчий процес і проблеми сучасної письменниці. В грудні — мій виступ з авторським читанням на запрошення Клюбу Російських Письменників в Колюмбійському Університеті в Нью Йорку. Перші друковані російські переклади моїх поезій. Пишу "Буденні діялоги на болючі теми", працюю над бібліотечним посібником. Книжка Землетрус згадана серед "відмічених творів" 6. Літературного Конкурсу Українського Літературного Фодну ім. Франка в Чікаґо.

1983 В січні Микола Щербак присвячує дві радіопрограми Радіо Свободи для обговорення книжки Землетрус. В березні велика стаття про мою творчість Є.Дімер в ньюйоркській російській газеті Новое русское слово. 29 травня: одруження Максима з Уляною Пасічник. Вінчання і весілля відбулося в Кембриджі, Массачузетс. Беру участь в черговій конференції ПКУС у Гарвардському Університеті. Подорож до Европи прогулянкою, що в ній беруть участь, крім мене й Остапа, ще Ляля Маланчук та декілька інших знайомих. Відвідуємо Францію, Швайцарію, Австрію, Італію, Югославію, Німеччину. Спільний з Остапом авторський літературний виступ у Мюнхені, із вступним словом про нас Юрія Бойка. Дешевим "домашнім способом" друкую 50 примірників мого посібника Українська бібліотека в Америці. 25 жовтня виступаю в рямцях семестра письменницьких виступів в Українському Католицькому Університеті у Філядельфії, і Леонід Рудницький переводить зі мною публічне інтерв'ю. 1983 року написаний вірш "Дев'ятнадцятий рік. Тульчин".

1984 В лютому — смерть Івана Керницького. Читаю доповідь на авторському вечорі Віри Вовк у Філядельфії. Початок червня — моя участь з доповіддю в черговій конференції ПКУС на Гарвардському університеті. В половині червня — Остап дістає другий серцевий приступ — інфаркт і проводить пару тижнів у лікарні. Від катетеризації серця, яка на думку спеціялістів потрібна для встановлення точнішої діягнози, Остап, одначе, категорично відмовляється. Відкликаю, в останній хвилині, заплановану спільну подорож на конференцію American Association of Law Libraries до Сан Дієґо, в Каліфорнії, а потім з Лялею Маланчук на Гавайські острови. Довідуюсь вперше про те, що Ляля перейшла операцію на рака груди. В серпні їдемо з Остапом, Максимом, Уляною, її мамою і братом Павлом на тиждень відпочинку на Бермуді. Виступаю, як запрошений викладач-гість з лекцією про "Research in international law" перед студентами Правничої Школи Пенсильванського Університету (University of Pennsylvania Law School). Поява друком Остапової книжки Сотня сонетів.

1985 В січні — пару днів у Кембриджі: працюю в гарвардській бібліотеці. Офіційний кінець моєї співпраці з Мирославою Знаєнко. Беруся викінчувати сеґмент бібліографії англомовної літературної україніки, що його опрацьовувала я сама, і починаю переговори з дирекцією Канадського Інституту Українських Студій в справі друку цієї праці. В червні поїздка з Остапом на конференцію до University of Illinois в Urbana/Champaign. Я на конференції — тільки гість: працюю над своїм бібліографічним проєктом у бібліотеці. Від 21 липня до 4 серпня я на вакаціях в Англії і Шотландії з Лялею Маланчук і її сином Мироном. В серпні — один тиждень з Остапом, Максимом, Уляною, її мамою та братом Романом з родиною на відпочинку на півострові Cape Cod. В жовтні беру участь, як запрошений поет, в симпозіюмі сучасної української поезії "Beyond Tradition", що його організує University of Ottawa в Оттаві. Остап також бере участь у програмі. Виступаю із доповіддю на вечорі Уляни Любович у Філядельфії. В журналі Comparative Labor Law появляється вперше регулярна квартальна бібліографія поточних книг і статей про порівняльне й іноземне трудове право, спільна праця моя і моєї асистентки Марії Смолки-Дей. Стаю членом-кореспондентом Української Вільної Академії Наук у США. Вперше купую компютер і починаю вживати його для своєї бібліографічної праці. Симпозіюм в Оттаві дає стимул для відновленої поетичної творчости: 1985 року написані вірші: "Макіявелівський полуденок з Архипенком", "Чорний кіт", "Веселка", "Шотландія", "На смерть Василя Стуса".

1986 Участь, разом з Остапом, в 48. Міжнародному Конґресі ПЕН у Нью Йорку в січні. В лютому відсилаю до друку працю "Ukrainian Literature in English: Books and Pamphlets, 1890–1965". Травма пов'язана з нуклеарною катастрофою в Чорнобилі: пишу вірш "Перше травня". В червні участь, з доповіддю, разом з Остапом, у науковій українознавчій конференції в Урбана/Шампейн в Іллінойському Університеті. Про мою доповідь на цій конференції Надія Світлична звітує в окремій передачі Радіо Свобода. Останні два тижні липня — на відвідинах у Марка та Ії в Лос Анджелесі та з Лялею Маланчук в Лос Анджелесі та в Сан Дієґо. В серпні — один тиждень з Остапом на Союзівці. Виступаю, як запрошений викладач-гість з лекцією про "Research in foreign and international law" перед студентами University of Pennsylvania Law School. В грудні беру участь, як запрошений поет, в міжнародному "Poetry Reading" на конференції AATSEEL (American Association of Teachers of Slavic and East European Languages) у Нью Йорку. Максим отримує докторат з порівняльної літератури в Гарвардському Університеті.

1987 В січні: один тиждень з Остапом, Максимом, Уляною, Марком та Ією в Лос Анджелесі і на мандрівці винаймленим автомобілем-van-ом до Palm Springs, Indio, Joshua Tree National Monument, 29 Palms. Пару днів з Лялею Маланчук в Лос Анджелесі. В березні виступаю, як запрошений викладач-гість, з лекцією про міжнародні договори і міжнародні суди перед студентами Правничої Школи Пенсильванського університету. Максим отримує і приймає оферту праці у відділі слов'янських мов і літератур Торонтонського університету. 3 квітня: в Максима й Уляни народжується перший син, наш перший внучок, Іванко. 3 травня: до нас до Філядельфії, на відзначення Остапових 70-их уродин, приїжджають Марко та Ія з Лос Анджелесу, Максим, Уляна та новонароджений Іванко з Кембриджу. Велика гостина в нашому домі. Після того, я проводжу тиждень своїх вакацій в Максима й Уляни в Кембриджі, допомагаю з дитиною, "здаю іспит на бабуню". В червні їдемо з Остапом на ґрадуаційні церемонії в Гарвардському Університеті, з нагоди Максимового докторату. Потім моя участь в конференції American Association of Law Libraries в Шікаґо, куди приїхав зі мною також Остап, а зразу ж звідти подорож до Урбана/Шампейн, на українознавчу конференцію, де обоє з Остапом виступаємо з доповідями. В серпні обоє з Остапом перебуваємо на відпочинку в Гантері: я беру участь, як слухач, в черговому семінарі УВАН, слухаючи низку лекцій Романа Шпорлюка і Бориса Шкандрія. Наш побут у Гантері перериває вістка, що моя мама розбита паралічем і в лікарні. Повертаємося негайно додому до Філядельфії. Мама спаралізована, лежить у лікарні цілий серпень і вересень. Під кінець серпня я один тиждень у Кембриджі, помагаю Максимові й Уляні пакуватися. Під кінець серпня вони вже в Торонто. На початку жовтня забираю маму з лікарні, наймаю для неї і для тата господиню і вони втрьох з господинею продовжують жити у власному домі, в близькому від нас сусідстві. Щоденні клопоти і турботи пов'язані з опікою над батьками. В листопаді маю змогу пару днів провести в Максима й Уляни в Торонто. 1987 року написаний вірш "Кожна зустріч — прощання".

1988 Хвороба Лялі Маланчук посилюється. Плани відвідати її в січні відкликаю через клопоти з господинями моїх батьків. В лютому виступаю на семінарі для бібліотекарів слов'янського відділу Нью Йоркської Публічної Бібліотеки. В березні таки їду на десять днів до Каліфорнії, щоб відвідати Марка та Ію та побути пару днів із смертельно хворою Лялею. Вміжчасі у Філядельфії настає криза, що про неї мене Остап не інформує, щоб не скорочувати мого побуту в Каліфорнії: мамина опікунка раптом покинула працю. Кризу розв'язує сам Остап, знайшовши для мами іншу опіку. В квітні, в час, коли Уляна їде до Італії на наукову конференцію з нагоди тисячеліття християнства в Україні, я — в Торонто, помагаю Максимові опікуватися малим Іванком. В червні Остап знову пару днів у лікарні. Від катетеризації серця знову рішуче відмовляється. В липні ми з Остапом один тиждень на спільних вакаціях на Кейп Кад з Максимом, Уляною, Іванком і Марусею Пасічник. В липні мій офіційний титул на роботі міняється на "Associate Director for Foreign and International Law". Появляється друком у видавництві Канадського Інституту Українських Студій моя перша бібліографічна книжка з англомовної літературної україніки, Ukrainian Literature in English: Books and Pamphlets, 1890–1965. Резигную з головства і членства в комісії Бібліографічного Конкурсу при УНІГУ. Виступаю знову з лекцією перед студентами Правничої Школи Пенсильванського Університету. 29 липня вмирає в лікарні у місті Портленд, в штаті Ореґон, Ляля Маланчук. В серпні ми з Остапом один тиждень на відпочинку на Союзівці. Стаю вперше членом американської славістичної асоціяції (American Association for the Advancement of Slavic Studies, AAASS). 22 жовтня вмирає на 81 році свого життя, після однорічної недуги і кількох останніх тижнів побуту в лікарні, моя мама. Похорон відбувся 28 жовтня; похоронена мама на українському цвинтарі у Fox Chase, біля Філядельфії. В листопаді — подорож з Остапом на конференцію AAASS, що відбувається в Гонолюю, на Гавайських островах. (Я їду службово, мою поїздку оплачує Пенсильванський Університет). В конференції бере участь чимало українських науковців, в тому числі і Максим. Після конференції ми з Остапом їдемо ще на пару днів на острови Kauai i Hawaii. В грудні беру участь, як запрошений поет, в міжнародному поетичному читанні на славістичній конференції AATSEEL у Вашинґтоні. Поганий стан здоров'я батька. Неприємності з братом Андрієм, пов'язані з тим, що батько не має виготовленого тестаменту.

1989 Січень: батько в лікарні. 4 січня в Торонто: народини в Максима й Уляни другого сина, Стефанка. В січні я — в Торонто, відвідую внуків. В батьковій хаті в цей час — брат Андрій з жінкою Марійкою. 17 січня, напередодні свого 89-ліття, вмирає у Філядельфії в лікарні батько. Повертаюся додому. Похорони відбулися 27/28 січня. Похоронений батько на українському цвинтарі у Факс Чейсі, де вже лежить похована мама і де вже кілька років стоїть поставлений батьком пам'ятник. Пишу братові Андрієві офіційний лист, зрікаючись будьяких претенсій до батькової хати та рухомого в ній батькового і маминого майна в його користь. Перші контакти з Роксоляною Зорівчак зі Львова. В березні — один тиждень з Остапом на відвідинах Марка та Ії в Лос Анджелесі. Відзначуємо 40-річчя нашого подружжя. В кінці травня Марко, Ія і ми з Остапом на хрестинах Стефанка в Торонто. В серпні ми з Остапом два тижні у Франції: я тут — службово, як учасник міжнародної конференції правничих бібліотекарів. У вересні — двотижнева поїздка з Остапом, Марком та Ією до Ленінґраду, Львова і Києва. Перша зустріч із Ростиславом Доценком. Отримую бібліографічну нагороду Ценків при Українському Науковому Інституті Гарвардського Університету (Cenko Prize in Ukrainian Bibliography) за підготовлену до друку працю "Ukrainian Literature in English: Articles in Journals and Collections, 1840–1965". Літом — інтенсивна підготовка лекцій до вперше пропонованого в Правничій Школі Пенсильванського Університету регулярного цілосеместрального курсу про довідковий пошук в іноземному і міжнародному праві ("Research in foreign and international law"). В осінньому семестрі, вчу вперше цей однокредитний курс як лектор ("Lecturer"), разом із своєю професійною асистенткою Марією Смолкою-Дей.

1990 В січні ми з Остапом в Торонто, у Максима й Уляни. Однолітній Стефанко — хворий. Медичні тести виявляють раковий тумор біля нирки. Страшна травма пов'язана з цим відкриттям. Починається складне лікування (з операцією і хемотерапією включно), яке дуже ускладнює життя Максимові й Уляні і приносить великі переживання для всієї родини. В березні у Філядельфії — авторський вечір Остапа, що його організує 43. Відділ Союзу Українок Америки. 28 квітня в Лос Анджелесі в Ії і Марка народжується донечка — Ніна. В кінці травня — ми з Остапом на з'їзді українських письменників у Торонто. Малий Стефанко поволі повертається до здоров'я. В червні я — в Лос Анджелесі, проводжу два тижні з новонародженою внучкою. В липні обоє з Остапом їдемо на світовий конґрес славістів до Harrogate, в Англії. (Я їду службово, на кошт Пенсильванського Університету). Є на конґресі і Максим та й низка інших знайомих. В серпні їду на два тижні до Києва, щоб взяти участь (з доповіддю) в першому конґресі МАУ (Міжнародної Асоціяції Україністів). В МАУ бере участь також Максим. В час свого побуту в Києві даю інтерв'ю для київського радіо і, за намовою Ростислава Доценка, роблю магнітофонний запис своїх поезій, що його згодом використовують кількакратно в київських радіопередачах. В осінньому семестрі, разом з Марією Смолкою-Дей, знову вчу регулярний однокредитний курс у Правничій Школі Пенсильванського Університету. На початку листопада беру участь, з доповіддю про англомовний переклад Собору, у конференції присвяченій творчості Олеся Гончара в Університеті Ля Саль (La Salle University) у Філядельфії. В листопаді — велика гостина в нашій хаті з нагоди мого 60-ліття: приїжджають Марко з Ією та Ніною з Каліфорнії, Максим з Уляною, Іванком і Стефанком з Торонто. В той же час у Філядельфії також хрестини малої Ніни. В грудні, на Різдво, ми з Остапом в Максима й Уляни в Торонто. Вперше з'являється довідка про мене в довіднику американських правників Who's Who in American Law. 1990 року написаний вірш "Південнокаліфорнійський реквієм".

1991 В квітні — моя участь (з доповіддю про правничі слов'янські матеріяли) в конференції Mid-Atlantic Slavic Conference, що відбувалася в коледжі Bryn Mawr. Виходить друком моя перша книжка прози Самотнє місце під сонцем. В травні ми обоє з Остапом у Торонто, відвідуємо внуків. У червні їдемо з Остапом на наукову українознавчу конференцію до Урбана/Шампейн, обоє, як доповідачі. Плянуємо провести тут два тижні, використовуючи час для дослідчої праці в бібліотеці. Остап на другий день конференції дістає нагло важкий серцевий приступ і проводить наступні три тижні в місцевій лікарні на межі життя і смерти. Діагноза: pulmonary edema. Прилітає відвідати батька в лікарні Марко з Лос Анджелесу. Після трьох тижнів перевожу Остапа додому, до Філядельфії. В серпні — проголошення незалежности України, в грудні — всеукраїнський референдум і вибір першого Президента України. Пов'язані з тими історичними подіями радісні переживання. Пишу вірш "Лист до Ріо". Остап, під лікарською опікою, поволі одужує, починає знову писати статті до преси і до радіо, пише вірші, перекладає сонети Шекспіра. Я — після деякої перерви і опіки над Остапом удома — повертаюся до щоденної праці, але резигную з додаткової праці викладача-лектора. В листопаді відвідують нас Марко з Ією і Ніною, в грудні приїжджають Максим, Уляна, Іванко і Стефанко.

1992 В березні 43. Відділ Союзу Українок Америки влаштовує мені у Філядельфії літературний вечір з нагоди появи моєї книжки Самотнє місце під сонцем. З доповідями про мою творчість виступають Леонід Рудницький і Анатолій Погрібний. В квітні беру участь з читанням поезій в міжнародному літературному вечорі, що його організує в Нью Йорку відділ Міжнародного ПЕН-клюбу, PEN — Center for Writers in Exile. Мої вірші на цьому вечорі читає в англомовних перекладах Лариса Кукрицька (Laryssa Lauret-Kukrycka). На Остапове 75-ліття 3 травня приїжджають Марко та Ія з Ніною з Каліфорнії, Максим з Уляною, Іванком і Стефанком з Торонто. Ми з Остапом, а також Марко з Ією, беремо участь у величавому бенкеті в честь першого Президента України Леоніда Кравчука. Появляється друком моя друга бібліографічна книжка англомовної літературної україніки: Ukrainian Literature in English: Articles in Journals and Collections, 1840–1965. Максим отримує "tenure" — постійну професуру в Торонтонському університеті.

24 серпня. Разом з Остапом беремо участь у відзначуванні першої річниці проголошення незалежности України. Остап, не зважаючи на слабий стан здоров'я, читає святкову доповідь.

19 вересня: смерть Остапа. Остап умирає несподівано, вночі, вдома. Я віднаходжу його вранці в суботу неживого, як сидить у своєму кабінеті, при своєму робочому столі, поклавши на руки голову. На похорони, що відбулися 25/26 вересня, з'їжджається вся родина: Максим з дружиною Уляною і синами Іванком і Стефанком з Торонто, Марко — з Києва, куди поїхав у зв'язку з новою пропонованою йому працею, його дружина Ія і донечка Ніна — з Лос Анджелесу. Похоронений Остап на Українському Православному Цвинтарі св. Андрія в South Bound Brook, N.J. Пишу цикл поезій п. н. "Вересень 92" і це допомагає мені віднайти душевну рівновагу. Особливу товариську підтримку в цьому часі і пізніше дають мені давні мої друзі Олекса і Лариса Біланюки, Тит і Софія Геврики, Іван і Наталка Коропецькі, Мирослав і Марія Лабуньки, Віра Лащик, Роман і Анна Максимовичі, Леонід і Ірена Рудницькі, Святослав і Марта Трофименки, Зенон і Людмила Чайківські.

Листопад: Марко починає працю в Києві на пості керівника американського інституту вільних профспілок (Free Trade Union Institute). Появляється друком, підготовлений ще самим Остапом, том його Зібраних віршів. Починаю працю на громадському пості голови Ради Бібліотеки, новореорганізованої Української Бібліотеки в Українському Освітньо-Культурному Центрі у Філядельфії. Різдвяний час проводжу з родиною в Торонто.

1993 В лютому — один тиждень в Лос Анджелесі, з внучкою Ніною і її батьками. В березні в рямцях програми міжнародних зв'язків Пенсильванського Університету (International Relations Program, University of Pennsylvania) відбувається конференція присвячена Україні. Беру участь як модератор і керівник сесії, що присвячена юридичним аспектам бізнесу в сучасній Україні, і маю честь представляти англомовній академічній авдиторії віцепрем'єра України і міністра економіки Віктора Пинзеника, що є одним із доповідачів у моїй сесії. Два тижні в червні проводжу на українознавчій конференції в Урбана/Шампейн: доповіді не читаю, але працюю інтенсивно над двома бібліографічними проєктами: над продовженням англомовної літературної україніки "Ukrainian Literature in English, 1980–1989" i над розпочатою у зв'язку з березневою конференцією в Пенсильванському Університеті довідковою бібліографією англомовних правничих матеріялів України "Ukraine: Legal Materials in English". В серпні — два тижні вакацій над океаном з внуками Іванком і Стефанком і їхніми батьками. В жовтні роблю історичне рішення: завершити з кінцем біжучого року свою карієру в Пенсильванському Університеті на пості "Associate Director for Foreign and International Law", відійти на пенсію і присвятити весь свій час власним українським проєктам і дослідженням. В листопаді: два тижні в Торонто: разом з другою бабою — Марусею Пасічник, опікуюся внуками Іванком і Стефанком, щоб уможливити їхнім батькам, Максимові та Уляні, поїхати на славістичну конференцію на Гаваї. Беру участь, як голова жюрі, разом з Ларисою Онишкевич і Леонідом Рудницьким, в оцінці творів надісланих на літературний конкурс "Бабуня нашого часу". В грудні на Остаповій могилі вмонтовують нагробний камінь-пам'ятник, що його проєкт, згідно з моїм пляном, виконала Оксана Лобачевська. Нагробний камінь цей ідентифікує останнє місце спочинку не тільки для Остапа, але і для мене.

1994 Початок життя на пенсії. Українське Різдво в січні проводжу з родиною в Торонто. Проголошення нагород літературного конкурсу "Бабуня нашого часу" і моя доповідь на вечорі конкурсу. В лютому — два тижні у Вашинґтоні: зустріч з Марком (який зупинився там по дорозі з Києва до Лос Анджелесу) і праця у правничому відділі Конґресової Бібліотеки.

В березні адміністрація Правничої Школи і Правничої Бібліотеки Пе нсильванського Університету влаштовують для мене прощальне прийняття, що в ньому бере участь 70 осіб: професори права, колеґи-бібліотекарі та запрошені українські гості (в тому числі Максим, Уляна, Іванко і Стефанко з Торонто). На цьому прийнятті, що ним проводить директор правничої бібліотеки Elizabeth Slusser Kelly, з короткими промовами про мене і мою працю виступають: декан правничої школи Colin Diver, професори права John Honnold i Noyes Leach, відчитуються письмові привіти, що їх надіслали професори Morris L. Cohen, Clyde Summers i Sir Leon Radzinowicz. Від українських гостей (17 осіб) говорить кілька слів професор Леонід Рудницький, відкриваючи моїм американським колеґам зовсім невідомі їм аспекти моєї української літературної діяльности. На кінець з короткою промовою виступаю і я сама. Aудіовізуальний відділ бібліотеки робить із цього прийняття відеозапис і дарує мені його на пам'ятку.

Повертаюся до активної співпраці із щоденником Свобода. В квітні — один тиждень з внуками в Торонто і праця в торонтонських бібліотеках. Весною в мене у Філядельфії на 10-денних відвідинах Лев і Леся Яцкевичі. Підписую контракт з видавництвом "Просвіта" у Львові для видання Остапових спогадів "Літературний Львів, 1939–1944". В травні вперше довідуюся про напружені відносини між Марком та Ією і ця вістка приносить мені болючі переживання. Починаю збирати, ксерокопіювати і пересилати в Україну вибрані Остапові статті, щоб їх колись видати там окремою книжкою. Три тижні в червні/липні в гостях у мене внучка Ніна зі своєю мамою. В липні — я один тиждень на Союзівці, разом з обома своїми синами і їх родинами, що беруть участь в дитячому таборі "Пташат при Пласті". В серпні — тиждень над океаном з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком. В листопаді — участь у річному славістичному з'їзді American Association for the Advancement of Slavic Studies, що відбувається у Філядельфії. Праця в жюрі на найкращу книжку року в Американській Асоціяції Українських Студій (American Association of Ukrainian Studies) і в цій же асоціяції — вибір на голову іншого жюрі (за найкращий переклад) на наступний рік. Активна праця над бібліографіями англомовної літературної україніки і правничих матеріялів України. Стаю членом Спілки Письменників України і Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці, а філядельфійська професійна асоціяція правничих бібліотекарів (Greater Philadelphia Law Library Association) іменує мене почесним членом. В грудні — вечір в пам'ять Остапа у Нью Йорку.

1995 Українське Різдво — з родиною в Торонто. В березні — вечір в пам'ять Остапа у Філядельфії. Організую серію бібліотечних семінарів, щоб зацікавити читачів Українською Бібліотекою у Філядельфії. Беру участь, як голова жюрі в праці літературного конкурсу на гумор і сатиру (разом з Ларисою Онишкевич і Леонідом Рудницьким). В квітні участь з доповіддю у конференції НТШ-А для відзначення сторіччя Максима Рильського в Нью Йорку [Доповідь повторена пізніше у Львові і у Філядельфії]. В травні і червні: чотири тижні в Україні: відвідини Івано-Франківська, Львова і Києва, а також Яремчі, Коломиї, Косова, Нагуєвич, Водник, Тернополя, Зборова, Бережан. Низка спонтанних (наперед мною незаплянованих) виступів з доповідями і читанням поезій в Івано Франківську (на запрошення товариства "Просвіта"), у Львові (в університеті), в Києві (в університеті і вдруге в Будинку Вчителя), в Тернополі (два виступи в Педагогічному Інституті), у Зборові (в "Просвіті", заходом Союзу Українок). На виступі в Будинку Вчителя в Києві мої поезії читає народна артистка України Галина Яблонська. Відбираю у видавництві "Просвіта" у Львові перші примірники нової Остапової книжки Літературний Львів, 1939–1944. Двотижневий побут у сина Марка в Києві. Червень-липень: два тижні в Урбана/Шампейн, участь у конференції, праця в бібліотеці. В серпні — два тижні вакацій з внуками Іванком і Стефанком і їхніми батьками над океаном. На запрошення Українського Освітньо-Культурного Центру починаю у вересні писати літературні коментарі для нової української радіопрограми. Ці коментарі, перередаговані на статті, друкую пізніше в українській пресі. В жовтні викінчую правничу бібліографічну працю "Ukraine: Legal Materials in English, 1992–1993". В листопаді — участь у славістичній конференції (AAASS) у Вашинґтоні. Виступ на Ювілейному вечорі Леоніда Рудницького у Філядельфії. 31 грудня — смерть Лева Яцкевича.

1996 Січень: українське Різдво з родиною в Торонто, куди приїжджають також Марко, Ія та Ніна з Лос Анджелесу. Участь в українознавчій конференції в Урбана/Шампейн; інтенсивна праця в бібліотеці над англомовною літературною українікою. Тиждень з внуками над океаном. В половині року виявляється, що не зважаючи на поворот Марка з Києва до Лос Анджелесу, подружньої гармонії відновити не вдалося і розрив подружжя — неминучий. Пов'язана з цим травма для мене і всієї родини. Викінчую і відсилаю до видавництва Канадського Інституту Українських Студій черговий том своєї літературної бібліографії "Ukrainian Literature in English, 1980–1989". Видавництво Канадського Інституту Українських Студій "публікує" на компютерній мережі Internet мої дві попередні книжки англомовної літературної україніки. Осінню: двічі в Торонто: в жовтні, щоб заопікуватись внуками в час виїзду їхніх батьків до Едмонтону; в листопаді — на велике прийняття-несподіванку з нагоди Уляниних уродин. В жовтні у Філядельфії — виступ на вечорі в пам'ять Володимира Блавацького. У співпраці з Максимом підготовляю до друку окремою книжкою Остапові переклади Шекспірових сонетів. Праця над авто-бібліографією.

1997 Різдво у Максима й Уляни в Торонто, куди приїхав також Марко з донечкою Ніною. Новозасноване видавництво МОСТИ, що для нього видавничий знак виготовив Олекса Геврик, отримує вперше серію реєстраційних номерів ISBN. Друк Шекспірових сонетів в Остаповому перекладі доручаємо друкарській фірмі Thomson Shore в Dexter, Michigan, пересилаючи їм підготовлену Максимом і зредаговану мною camera ready copy готового до друку тексту. Книжка Шекспірових сонетів появляється під кінець квітня і перша публічна презентація цього видання відбувається у Філядельфії саме в день Остапового 80-ліття — 3 травня 1997 року. Літературна Україна друкує інтерв'ю, що його провела зі мною Людмила Тарнашинська. В червні — участь в українознавчій конференції в Іллінойському університеті в Урбані. Інтензивна праця над літературознавчою бібліографією Ukrainian Literature in English, 1966–1979. Виступи з радіокоментарями на радіопрограмі Українського Освітньо-Культурного Центру. Статті і рецензії у "Свободі", "Нових днях", "World Literature Today". Публікація на електронній мережі Правничої Школи Пенсильванського Університету моєї правничої бібліографії: Ukraine: Legal Materials in English, 1992–1993. Родинні контакти з внуками — у Філядельфії, в Торонто, і на вакаціях над океаном. Звільняюсь, після п'яти років на цьому пості, від обов'язків голови Ради Бібліотеки УОКЦентру, залишаючись далі звичайним членом Ради.

1998 Різдво в Максима й Уляни в Торонто, разом із Марком і Ніною. Інтензивна праця над бібліографією Ukrainian Literature in English, 1966–1979. Участь у регіональному комітеті для підготови Енциклопедії Української Діяспори: праця над вибраними літературними гаслами для цієї енциклопедії. В червні — поява друком у вид-ві Мости моєї книжки Автобібліографія. Друкарську роботу виконала фірма BookCrafters, Chelsea, Michigan (з camera-ready copy), комп'ютерний набір робила я сама, Максим робив технічне оформлення сторінок-макетування. Перша презентація книжки відбулася в мене вдома на приватній гостині 20 червня. Участь з доповіддю в українознавчій конференції в Урбана/Шампейн. Однотижневі вакації в серпні з внуками Іванком, Стефанком і Ніною, сином Максимом і невісткою Уляною над Атлантичним океаном. Участь у конференції American Association for the Advancement of Slavic Studies в Boca Raton на Флориді, разом із Максимом та його сім'єю. Під кінець вересня Олександр Кагановський переводить зі мною два інтерв'ю для радіопередач Голосу Америки — одне з нагоди 6-ої річниці Остапової смерти, друге — з нагоди появи моєї книжки Автобібліографія. В час святкувань 125-ліття Наукового Товариства ім. Шевченка Ярополк Ласовський виступає з премієрою своєї музичної композиції написаної до теми мого вірша "Читаючи Лесине листування". Отримую почесну грамоту від Посла України в США Юрія Щербака за "особистий внесок у зміцнення зв'язків між Україною і Сполученими Штатами". В жовтні отримую офіційне повідомлення про обрання мене дійсним членом УВАН у США. У Львові, у видавництві Місіонер, появляється, видана при моїй допомозі, книжка Зоряни Лановик "Остап Тарнавський". В листопаді — праця на пості голови жюрі Літературного конкурсу на коротке оповідання, конкурсу проголошеного Українською Бібліотекою у Філядельфії з нагоди 40-річчя бібліотеки. Домовлення з Романом Корогодським із видавництва "Час" у Києві в справі видання Остапових статей у серії "Українська модерна література".

1999 Різдво в Максима й Уляни в Торонто, разом з Марком і всіми трьома внуками. Остаточна підготовка до друку книжки Тихі розмови з вічністю. Читання коректи бібліографічного тому Ukrainian Literature in English, 1980–1989. Поява цієї праці на інтернеті. Участь (з доповіддю про Олену Пчілку) в українознавчій конференції в Урбана-Шампейн. Доповідь повторяю згодом і в Філядельфії. Виступ з доповіддю "Англомовна літературна україніка на порозі нового тисячоліття" в науковій конференції "новообраних дійсних членів" УВАН у Нью Йорку (24 жовтня). Праця над бібліографічним проєктом Ukrainian Literature in English, 1966–1979 i 1990–1999. Під кінець року, в половині грудня, появляються рівночасно: в Києві, у видавництві Час — книжка Остапових статей Відоме й позавідоме, у Філядельфії, в нашому видавництві Мости, книжка моїх зібраних поезій Тихі розмови з вічністю. Видавництво Мости також випускає в світ англомовну книжку Івана Керницького, в перекладі Максима Тарнавського.

2000 Українське Різдво в Торонто у Максима й Уляни, куди приїздить також Марко та Ніна. Появляється паперова версія моєї третьої бібліографічної книжки Ukrainian Literature in English, 1980–1989. [Книжка має дату 1999 року, але перший сигнальний примірник її я отримую від видавництва КІУС в січні 2000 р.]. Видавництво "Мости" реклямується окремою веб-сторінкою на інтернеті. Роман Косаренко в Києві включає тексти моїх поезій із Тихих розмов з вічністю в електронну антологію української поезії. Стаю дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка. Виступаю з доповіддю "Англомовна Шевченкіяна 1980-их і 1990-их років" на Шевченківській конференції НТШ-А в Нью Йорку (11 березня). Приймаю призначення від ново-обраного голови НТШ-А Лариси Онишкевич на пост голови видавничої комісії НТШ-А (на три-річну каденцію) і від травня починаю діяльність на цьому пості. Участь в наукових конференціях в Едмонтоні (в травні) і в Урбані (в липні, з доповіддю). Підготовка матеріалів для планованої книжки статей "Ключі до царства". Праця над наступними двома сеґментами бібліографії Ukrainian Literature in English (1966–1979 і 1990–1999). Два тижні з внуками і їх батьками в Торонто і на вакаціях на півострові Кейп Кад. Відвідую Мотрю і Андрія Головінських та Лесю Яцкевич у штаті Ровд Айленд. В листопаді приїздять на День Подяки до Філядельфії всі мої діти і внуки з Лос Анджелесу і Торонто, а на день 24 листопада мої сини Марко і Максим влаштовують мені велику ювілейну несподіванку, запрошуючи на гостину в ресторані моїх найближчих приятелів. В цій несподіванці беруть участь навіть Андрій і Мотря Головінські і тета Леся Яцкевич з Роуд Айленду, а з Філядельфії і околиць — Лариса і Олекса Біланюки, Софія і Тит Геврики, Марія і Роналд Деї, Іза Каплан, Оксана і Альберт Кіпи, Віра Лащик, Аня і Роман Максимовичі, Ірена Рудницька, Марта і Святослав Трофименки з дочкою Зоєю і внучкою, Люда і Зенон Чайківські і вся найближча моя родина: Марко з Ніною, Максим з Уляною, Іванком і Стефанком. В журналі Всесвіт появляється стаття Людмили Тарнашинської "Два крила спільної долі, реставровані з книжок та уяви (Марта й Остап Тарнавські)". Редактори двомовної англо-української антології поезії Сто років юності Ольга Лучук і Михайло Найдан включають в антологію чотири мої поезії і їх англомовні авторські переклади. В журналі Дзвін з нагоди мого 70-літнього ювілею появляється стаття Миколи Ільницького і добірка моїх поезій. В довіднику Українська журналістика в іменах за підписом Мар'яни Комариці появляється обширна біо-бібліографічна довідка про мою професійну, наукову, літературну, журналістичну і громадську діяльність.

2001 Два тижні в січні і один тиждень в березні — в Максима й Уляни в Торонто. В час Різдва приїздять туди також Марко з Ніною з Лос Анджелесу. 10 лютого в Нью Йорку — авторський вечір, презентація книжки Тихі розмови з вічністю (організатор: Наукове Товариство ім. Шевченка, доповідь Лариси Онишкевич, читання поезій: МТ і Мирослава Знаєнко). Книжка Тихі розмови з вічністю отримує четверту премію (500 дол.) на конкурсі Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету. В червні — участь в науковій конференції в Урбана/Шампейн (читаю доповідь про електронні джерела української літератури, виступаю з читанням поезій на літературному вечорі, беру участь у круглих столах НТШ і Енциклопедії Української Діяспори). Перша зустріч з Оксаною Пахльовською. Інтерв'ю зі мною для преси Івано Франківська робить Ярослава Василишин, для преси Ужгороду — Юрій Бідзіля, для російської газети "Америка і ми" — Надія Баньчик. Праця над бібліографічним проєктом Ukrainian Literature in English, 1966–1979. На прохання професора познанського університету Боґуслава Бакули, даю згоду на польський переклад Остапових споминів "Літературний Львів, 1939–1944". В липні один тиждень над океаном з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком. Одноденні відвідини внучки Ніни у серпні. Для відзначення 10-ої річниці незалежности України появляється в Києві антологія української поезії в діяспорі "Листок з вирію", де включено 10 моїх віршів. 11 вересня — терористичний напад на США і пов'язані з цією трагедією переживання. 20 вересня у Києві видавництво Гелікон організує в Музеї літератури першу презентацію моєї книжки статей, досліджень і рецензій "Ключі до царства" — на презентації виступають Роман Корогодський, Людмила Тарнашинська, Валерій Шевчук, Ліна Костенко, Євген Попович, Оксана Пахльовська. В час американського свята "Thanksgiving" їду на пару днів до Мотрі й Андрія Головінських у штат Ровд Айленд. 4 листопада презентація книжки "Ключі до царства" на приватній гостині у Філядельфії. Участь в поетичному вечорі НТШ-А "Ярмарок поезії" (1 грудня, в Нью Йорку).

2002 Три поїздки до Торонто: в січні на різдвяну родинну зустріч (також з Марком і Ніною), в травні на конференцію канадських славістів, у вересні, щоб послухати оповідань про тритижневу поїздку Максима з родиною в Україну. В липні — два тижні з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком — над океаном у Вайлвуд Крест і у Філядельфії. Активність на громадській роботі в НТШ-А на пості голови Видавничої Комісії, і в місцевій Українській Бібліотеці, як доброволець і член Ради Бібліотеки. Організую товариську гостину на прощання моїх приятелів Софійки та Тита Гевриків, що покидають назавжди Філядельфію. Появляються статті про мене Юрія Бідзілі в газеті "Срібна земля" (Ужгород) і Надежди Банчик в російській газеті "Мы и Америка" (Каліфорнія). В листопаді відвідини Мотрі і Андрія Головінських в штаті Ровд Айленд. Під кінець року виступи з доповідями на презентації книжки "Листи так довго йдуть" у Філядельфії і на конференції з нагоди століття Григорія Костюка в УВАН у Нью Йорку.

2003 Українське Різдво у Торонто з Максимом, Уляною, Іванком, Стефанком, Марком та Ніною. Відзначуємо Маркове 50-ліття родинною поїздкою до зимового канадського ресорту Blue Water Acres в північному Онтаріо. В січні — договір з видавництвом "Пульсари" в Києві про видання українського перекладу Максимової книжки про Підмогильного. В лютому приїзд до Філядельфії на кілька днів Максима. Читаю святочну доповідь на Шевченківському концерті у Філядельфії. Напруження у зв'язку з війною в Іраку. Приїзд у березні Лесі Яцкевич, Мотрі і Андрія Головінських у зв'язку з відзначуванням Лесиного 90-ліття. На вечорі СУА з цього приводу читаю спогад про Лесю. Активність на пості голови Видавничої Комісії НТШ-А, регулярні поїздки на засідання до Нью Йорку. Праця над викінчуванням Ukrainian Literature in English 1966–1979. В травні: хвороба: оперізувальний лишай (Herpes zoster). На конференції в Урбана/Шампейн читаю доповідь і беру участь в авторському читанні поезій, разом із Дмитром Павличком, Іваном Драчем і Богданом Рубчаком. Приймаю поновну номінацію (на нову три-річну каденцію) на голову Видавничої Комісії НТШ-А від переобраної на пост голови НТШ-А Лариси Онишкевич. Приїзд на пару днів Марка, який бере участь у конференції у Вашинґтоні. Один тиждень вакацій з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком в Канаді над Georgian Bay. Поїздка на Союзівку на товариський з'їзд колишніх учнів Зальцбурзької гімназії. Участь у конференції американської асоціяції славістів у Торонто. Приїзд Віри Вовк з Ріо де Жанейро у зв'язку з признанням їй і мені цьогорічної премії Ковалевих; презентація ця відбувається на багатолюдному святі 30 листопада у Філядельфії. Мій виступ на цьому святі присвячений проблемі слабого зацікавлення українською книжкою і літературою української інтелігенції і в Україні і в діяспорі. Смерть (2 грудня) Мирослава Лабуньки: приїзд на похорон Ії та Ніни з Лос Анджелесу. Участь у "Літературному ярмарку" в НТШ-А в Нью Йорку (20 грудня), разом із поетами Василем Махном, Дімою, Марією Шунь і Тамарою Ганенко. Вперше беру передплати на регулярні відвідини двох професійних американських драматичних театрів і на протязі року буваю часто в театрі в товаристві колег із правничої бібліотеки ПЕНН, Роналда і Марії Деїв.

2004 В січні — різдвяна родинна зустріч в Торонто, разом з Марком і Ніною. Отримуємо від видавництва "Пульсари" перші примірники Максимової книжки про Підмогильного. Іванко в березні їде на двотижневу шкільну вимінну подорож до Німеччини. Появляється друком у Познані, за редакцією Боґуслава Бакули, польський переклад спогадів ОТ "Літературний Львів, 1939–1944". В травні найстарший внук Іванко здає матуру в школі українознавства і я беру участь у матуральному святі в Торонто. Віддаю до руку у видавництві КІУСу черговий том моєї бібліографічної серії: Ukrainian Literature in English, 1966–1979. Регулярні поїздки до Нью Йорку на засідання управи і конференції НТШ-А. На протязі року кількаденні відвідини в моїй хаті Романа Гром'яка, Максима, Софійки Геврик, Миколи Рябчука, Марка, Анатоля Біленка. Появляється друком, у видавництві "Пульсари" в Києві моя книжка "Вибране: Поезія і проза". Поїздки в гори до Гантеру на відвідини Софійки і Тита Гевриків, та до Провіденсу в Ровд Айленді на відвідини Мотрі і Андрія Головінських та Лесі Яцкевич. Отримую, разом з іншими членами управи НТШ-А, грамоти-нагороди Верховної Ради України. Появляється в інтернеті перший номер англомовного журналу перекладів з української літератури Ukrainian Literature: a Journal of Translations. В Літературній Україні появляється моя стаття про генезу цього журналу. Звертаюся до видавництва "Пульсари" за кошторисом на повторне видання Остапової збірки оповідань. Починаю підготовку Остапової книжки поетичних перекладів. Марко та Ія отримують офіційне розлучення і Ія в листопаді виходить заміж вдруге за американського кінорежисера Веса Крейвена (Wes Craven). Уляна їде спостерігачем на вибори в Україну (другуй тур, в листопаді). Переживання пов'язані з "Помаранчевою Революцією" в Україні і великим відгуком на ці події у світовій пресі. В грудні презентація друкованого варіянту Ukrainian Literature: a Journal of Translations в Бостоні, Нью Йорку і Філядельфії. Приїзд Максима й Уляни на ці презентації.

2005 Українське Різдво в Торонто разом з Максимом, Уляною, Іванком, Стефанком і Марком. Ніни, тим разом з нами немає, вона у школі в Choate, Connecticut. Продовжую працю над Остаповими поетичними перекладами і над новим виданням його бібліографічного покажчика. Кількакратні відвідини Софійки Геврик, у зв'язку з її операцією і лікуванням у Філядельфії. Появляється друком у Києві збірка Остапових оповідань під назвою Крейзі. Великдень проводжу в Мотрі і Андрія Головінських в Ровд Айленді. В червні — їду на презентацію журналу Ukrainian Literature до Торонто і на ґрадуацію моїх внуків — Стефанкову матуру в українській школі і Іванкове закінчення середньої школи. Літом три тижні в Европі: перші два тижні в Берліні, Празі і Відні з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком; останній тиждень в Мондзе, Зальцбурзі і Зальцкамерґуті, де до нас прилучується також Марко з Ніною. Показую моїм дітям і внукам місця, де пройшла моя юність. Смерть в Польщі на 85-ому році життя Остапової сестри Марії Канської. У вересні беру участь у вітаннях президента України Віктора Ющенка у зв'язку з його приїздом до Філядельфії. Найстарший мій внук Іванко починає університетські студії в Торонтському університеті. На моє 75-ліття в листопаді приїздять у відвідини до мене Максим з Уляною, Іванком та Стефанком з Торонто і Марко з Лос Анджелесу. На моє прохання Тарас Кульчицький починає писати спогади про свою дружбу з Остапом, від спільної науки в народній школі починаючи.

2006 В січні — українське Різдво в Максима й Уляни в Торонто, куди приїздить також Марко із Лос Анджелесу. В травні закінчую свою другу (і останню) каденцію на пості голови Видавничої Комісії НТШ-А. Підсумки моєї праці на цьому пості за минулих шість років виказують 32 ґранти на нові видання в Україні на суму 182,479 дол. в першій каденції (2000–2003) і 28 ґрантів на суму 142,000 дол. на видання в Україні та перший випуск журналу Ukrainian Literature в другій каденції (2003–2006). Появляється в Києві, у вид-ві Пульсари, підготовлена мною, Остапова книжка Поетичні переклади, з моєю передмовою і примітками. На протязі року на коротких відвідинах в мене Микола Рябчук, Олександр і Оксана Ірванці, Марко з Ніною, і окремо Максим, Уляна, Іванко і Стефанко. Уляна їде з доповіддю на конференцію до Ялти. Кілька моїх поїздок до Нью Йорку, а також до Гантеру, до Провіденсу і до Гарварду на поминки Омеляна Пріцака. Праця над бібліографічним покажчиком ОТ. Участь в праці жюрі конкурсу Ковалевих. Довідуюсь вперше, що Олена Каширіна із Севастополя пише про мою творчість дипломну працю. Стресовий тест у березні виказує в мене аритмію і фібриляцію передсердь: початок лікування в кардіолога.

2007 Українське Різдво в Торонто, в Уляни і Максима, разом з Марком. Марко резигнує з праці у своїй профспілці і робить пляни перенестися назад до Філядельфії. В лютому — смерть Святослава Трофименка. Напротязі зими і весни — відвідини в мене Миколи Рябчука, Максима, Уляни. Подорож Стефанка із шкільною прогулянкою до Греції. Пишу довгу статтю-дослідження "Українське літературознавство на сторінках англомовних університетських журналів 1990–1999", а під впливом несподіваного листа від незнайомого читача, роблю нові переклади поезій Емілі Дікінсон. В травні презентація книжки "Поетичні переклади" в Нью Йорку (НТШ-А) і відзначення 90-літнього ювілею ОТ цією презентацією і статтею Михайла Слабошпицького в радіопрограмі Українського Центру у Філядельфії. Максим Кирчанів, викладач історії Воронізького університету в Росії, друкує дві статті про мою творчість. В серпні Марко переїздить на постійний побут у Філядельфії і стає співгосподарем у моїй хаті. В листопаді — їдемо з Марком на родинну зустріч з Максимом і Уляною в домі Андрія і Мотрі Головінських в штаті Ровд Айленд. В грудні — презентація Остапових Поетичних перекладів у Філядельфії.

2008 Українське Різдво в Торонто в Максима й Уляни — разом з Марком. З нагоди Дня Соборності 22 січня в указі Президента України Віктора Ющенка "Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав" присуджено мені орден княгині Ольги ІІІ ступеня, "за вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу..." 7/8 червня їдемо з Марком до Конетикат, до школи Choate, на дводенне святкування — церемонії Ніниної ґрадуації із середньої школи. Беру участь, як член журі, у праці Конкурсу Ковалевих. 29 червня Марко, обстригаючи кущі на городі, падає з драбини і калічить собі ліве коліно. МRI виявляє порвані ліґаменти, потребу хірургії і довготривалої фізичної терапії. 4 вересня Марко проходить операцію на коліно. Появляється в Києві, у видавництві Пульсари, книжка : Остап Тарнавський: Бібліографічний покажчик, 1917–2007. Літом один тиждень з Максимом, Уляною, Іванком і Стефанком над океаном. Осінню — відзначення 50-літнього ювілею Української бібліотеки і відновлення співпраці із журналом Наше життя.

2009 Українське Різдво в Максима й Уляни в Торонто — разом з Марком. Короткий візит внучки Ніни, яка після закінченого першого року студій в університеті St. Andrew's в Шотландії, приїхала на вакації до Америки.. Участь (з доповіддю) в науковій українській конференції в Урбані. Початок публікації в журналі Наше життя уривків із щоденника п.н. "Діти" В англомовному квартальнику Ukrainian Quarterly появляється перший сеґмент анотованої бібліографії вибраних англомовних статей про українську літературу, які появилися в новому тисячелітті. Четвертий том моєї бібліографії Ukrainian Literature in English, 1966–1979 появляється інтернетним виданням.

2010 В січні їдемо з Марком автом до Торонто, де проводимо українське Різдво в Максима й Уляни. Появляється друком четвертий том моєї бібліографії Ukrainian Literature in English, 1966–1979, як Research report No. 65 Канадського Інституту Українських Студій. Марко починає працювати як виконавчий директор Українського Освітньо-Культурного Центру у Філадельфії. В червні , на рекомендацію мого кардіолога, встановляють мені електрокардіостимулятор (pacemaker). Іванко отримує диплом бакалавра в Торонтському університеті. Появляється друком у видавництві Пульсари в Києві моя книжечка Неповторне дитинство. В листопаді сини влаштовують мені відзначення мого 80-ліття: приїздять з Торонто Максим з Уляною, а на гостині в ресторані крім Марка, Максима, Уляни є ще мої близькі приятелі Софія і Тит Геврики, Лариса й Любомир Онишкевичі, Віра Лащик, Ірена Рудницька, Анна Максимович, Вікторія і Маріяна Вакуловські. З нагоди ювілею отримую грамоту-вітання від управи НТШ-А, а в газеті Міст появляється стаття про мене Анатолія Житкевича. Внук Іванко виїжджає з Торонто до Альберти і починає там працювати. Новини з Академії УВАН (без підпису) і Бюлетень НТШ-А (Лариса Онишкевич) вітають мене з ювілеєм статейками про мою творчість. В Календарі знаменних і пам'яткових дат, квартальнику, що його видають Національна парламентська бібліотека України і Книжкова палата України появляється під датою 15 листопада 10-ти сторінкова стаття про мене і мою працю, включно з обширною бібліографією. В Музеї літератури в Києві відзначують мій ювілей виставкою моїх книжок.