|
|
| Зміст | Далі (Глава 1) |
КНИЖКА ЧЕНЦЯ ІОАННА ВИШЕНСЬКОГО ВІД СВЯТОЇ АФОНСЬКОЇ ГОРИ ДЛЯ НАГАДУВАННЯ ВСІМ ПРАВОСЛАВНИМ ХРИСТИЯНАМ, БРАТСТВАМ І ВСІМ БЛАГОЧЕСТИВИМ, КОТРІ ЖИВУТЬ У МАЛІЙ РОСІЇ, В КОРОНІ ПОЛЬСЬКІЙ, ІНОКАМ, ЩО ПО ОБИТЕЛЯХ СПІЛЬНО МЕШКАЮТЬ, АРХІМАНДРИТАМ, І СВЯЩЕННОІНОКАМ, І ЧЕСНИМ ЧЕНЦЯМ, Й ІНОКИНЯМ ВСІМ, СЕСТРАМ НАШИМ, ТА ІНШИМ ПІКЛУВАЛЬНИКАМ ПРО ЦЕРКВУ. ХАЙ БУДЕ 3 УСІМА ВАМИ БЛАГОДАТЬ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, І ЛЮБОВ БОГА-ОТЦЯ, І ПРИЧАСТЯ СВЯТОГО ДУХА. АМІНЬ.
Посилаю вам виклад про неправду, котра царює у вашій землі над істиною, і бог християнства ганьбиться з усіх боків та частин, у християнстві нашому царюють лукаві піднебесні духи (це супроти них ми маємо боротися, за Павлом)(1), через що за невір'я та безпліддя наше попущені ми з нашою православною вірою в запустіння. А коли не почуєте і не виправитеся, то, знаючи знайте, що благочестя наше дорешти запустіє, а ті, що залишилися в безвір'ї, всі погинуть. Готове-бо начиння гніву божого пролитися на вашу землю, чому швидше запобігайте покаянням та виправленням вашим перед богом. Адже немає безбожнішої, огуднішої, несправедливішої і нечистішої землі навіть серед поганства, як земля ваша. Отож молю вас, спасайтеся, подібно до Лота(2), котрий утік із Содоми в Сігор - Сігор-бо є покаяння та очищення від гріха - про це ви теж почуєте, коли йтиметься далі про очищення церкви. А як це виправите, сподіваюсь на милість божу, бог погляне на нас знову милосердним оком і підійме наше благочестя і всіх, хто в ньому благочесно живе, спасе і сподобить бути наслідниками царства небесного, чого нам усім дістати дай господи! Амінь.
Цей виклад, начисто переписавши, усім іншим про те дайте знати, оскільки йдеться не про личко чи ремінець, а про цілу шкіру, тобто про спасіння душ наших - і хай не погинемо дочасно й вічно від живого бога.
Серед грішних од усіх грішніший,
У злобі од усіх прелукавіший,
В пристрастях од усіх безчесніший,
У злостивості од усіх багатший,
У вірі ж од усіх неменший
І в покаянні не останніший,—
спасіння вашого вам істинно бажаю, Іоанн, інок з Вишні, від святої Афонської гори...
[Пропуск в оригіналі] рукою власною писав.
ОГЛАВ НАПИСАНОГО В КНИЖЦІ... [Пропуск в оригіналі]
Короткослівно
1. Викриття диявола-світодержця і звабна його ловитва цього, нинішнього віку.
2. Писання до князя Василя(3) і всіх православних християн з виказом, як вірнії східної віри нерушно і незвабно стоять на опоці, тобто на камені Петрової віри, і пекельні ворота їх аж ніяк подолати не можуть, всі ж інші впали у звабу, заблудили й в пекло пекельними воротами зачинені, тут-таки погріб невір'я папи римського і тих, що за ним ідуть.
3. Порада, як очиститися Христовій церкві, спаплюженій облудними пастирями(4) і їхнім нечистим життям та всіх їхніх послідовників; і який сморід поганський зазлостививсь у християнах; тут-таки і про наругу над іночим чином від світських, мирського життя людей, і що таке таїнство чернечого образу... [Пропуск в оригіналі] тощо.
4. Писання до всіх взагалі, що живуть у Лядській землі, хай покаються перед богом; показується також, які плоди жителів Лядської землі.
5. Писання до єпископів, що відступили від православної віри(5), про назву "згода" в книжках, які вони видали; показано, що та згода має бути чинена і єднана не такими людьми, як вони, безплідними у вірі та житті, але людьми святими, що досягли духовного розуму; відповідь і обвинувачення на іншу огуду, брехню й наклепи, виригнені ними супроти благочестя і супроти тих, що за ним слідують; звідки вони осягли цю мудрість та розум, якими так безбожно завзялися мудрувати.
6. Коротке повідомлення про латинську звабу, зблудження із правдивого шляху, про неправду та хворобу смертоносного і погибеллю вічною сморідного мудрування... [Пропуск в оригіналі]
також про віру, про церкву, про начальність, про неправдивий чистець [чистець = чистилище] тощо.
7. Про єретиків; що значить назва "єресь", а що "благочестя".
8. Загадка філософам латинським.
9. Короткий слід, що приводить до збагнення та вивчення науки, яка веде до царюючої безсмертної та вічної правди.
10. Новина, або Вість про віднайдення тіла Варлаама, архієпископа міста Охридського, якого вбито в місті Веліс і кинуто в ріку Вардар(6).
ПРО ТЕ, ЯК ПОТРІБНО ЧИТАТИ ЦЕ ПИСАННЯ
Перш за все хай буде читач вправний у читанні, звиклий і швидкий на око, щоб не повторював і не заїкався на одному місці двічі чи тричі, але хай ступає в міру, рівно словом по шляху написаних висловів; там, де кома, трохи зупиняється, а на крапках, минувши дві-три чи скільки може вмістити крапок, особливо там, де закінчується вислів думки, хай дасть духові одпочити, відпочиває й робить зупинку - а це для того, щоб і простим, безкнижним слухачам було зрозуміло й дохідливо подано смисл прочитаного.
Друге, соборно скликавши братію православних до школи вранці, після нічного сну, доки ще поголос мирський не внесе у бадьору й здорову думку сум'яття й турботності і не пригнітить земним промислом і доки ще черево не начинене їстівним погноєм - тоді хай читається.
Третє, не утяжувати слуху кволих довгим читанням, але всмак тридцять чи більше листків прочитати та й кінчати; і, закладку заклавши, просити на другий ранок слухачів на такий самий бенкет і духовну честь і так ранок за ранком проходити, допоки не здійсниться бенкет книжного читання; треба вмолити зібрання, щоб, почавши, закінчили слухання здорових і тверезих думок, а що візьмуть із того, гадаю, через випробування пізнають, коли добре вислухають.
Тобі ж, читачу, за трудолюбство буде від владики Христа в сто крат більша мзда, аніж твій труд. І тобі, священиче, за те, що зібрав собор, так само подасться друга мзда. Коли ж ти захочеш і першу мзду дістати, сам од себе потрудитися, тобто прочитати і братгю зібрати,- не осудимо тебе за таке талантоподібне надбання. Господь посприяє дати й поможе. Амінь.
Хай це чиниться скрізь по братських соборах так само, куди тільки це писання дійде, і хай пізнають християни, що воно таке - наша проста східних віра, а що хитре безвір'я інших, відщепенців.
ДО ТОГО, ХТО ЧИТАТИМЕ ЦЕ ПИСАННЯ НА САМОТІ
Найперше тебе остерігаю, любий читальнику, від тієї зваби, щоб не шукав тут хитростей сплетеномовних складів еллінської науки, але слід єства правди, в ній-бо заховано вічне життя - відчуй це, щоб пізнати. Не минай скорогонцем, як пусте вітряне коло, очима пробігаючи наперед написаного з місця на місце, але зупиняйся судом мисельним на ступенях, де мовиться про неправду й істину, а, побачивши, як істина брехнею топчеться від погибельних синів, жалуй, проплач і богові помолися, щоб дав він повернутися на спасенну путь усім заблуканим і прийти до істинного розуму.
А про себе я й сам свідчення вам даю, що граматичного дроб'язку я не вивчав, риторичних іграшок не бачив, нічого філософського високозаносного не чув. Мій-бо вчитель - простак, але від усіх мудріший, котрий і безкнижних людей упремудряє; мій учитель - простак, котрий риболовців на людиноловців обертає(7); мій учитель той, хто простотою висміює філософію; мій учитель той, котрий смиренням гордість потлумляє. Отож, коли хочеш потрапити на путь спасенну, послухай, а коли хочеш небесне царство віднайти, сильно надійся. А коли тебе дух марнославства латинської науки переборе і ти моїй простоті не повіриш, відаючи, запевне відай, що життя вічного не досягнеш.
Примітки:
Іван Вишевськнй писав свої твори українською літературною мовою свого часу, шо її ми тепер називаємо книжною українською; трапляються в тексті місця (напр., опис нападу латинців на Афон, новела про Варлаама) написані старослов'янською мовою. При перекладі на сучасну українську літературну мову перекладач намагався по змозі залишати ту частину лексики І. Вишенського, яка йде від зв'язку з розмовною живою мовою народу. Незмінним лишається написання історичних реалій, географічних назв, назв національностей. Цитати з Біблії, по можливості, звірено за українським перекладом книги (це зазначено в примітках), а ті з них, що в тексті повторюються, подаються без посилань. До нашого видання ввійшли всі, відомі на сьогодні, твори полеміста.
"Книжка" - це збірка послань І. Вишенського, складена ним самим. Дослідники вважають, що її побудовано за зразком так званої "Книжиці", яка вийшла в Острозі 1598 р. і також складалася з десяти розділів, мала передмову та оглав. Свою "Книжку" І. Вишенський послав на Україну з Афону не раніше 1599 р. і не пізніше 1601 р., розраховуючи, що її читатимуть на братських зібраннях. Львівські братчики не видали цієї книги, мабуть, з огляду на можливі переслідування з боку влади, а може, через те, що не поділяли крайніх, аскетичних поглядів автора.
| Зміст | Далі (Глава 1) |
1. Павло - апостол, проповідник християнства в I ст. н. е., автор ряду послань, які ввійшли в канонічний текст Нового заповіту Біблії. Павло був найулюбленішим письменником І. Вишенського, тому він так часто на нього посилався. Очевидно, наслідуванням Павлу зумовлюється й сама форма творів І. Вишенського - послання.
2. Лот - біблійний персонаж, єдиний житель м. Содома (знищеного разом з м. Гоморрою за розпусне життя їхніх мешканців), який врятувався. Він переселився в м. Сігор.
3. Князь Василь - мається на увазі князь Костянтин (Василь) Костянтинович Острозький (1526-1608), визначний культурний та просвітній діяч, фундатор Острозької школи та друкарні, борець проти католицької експансії на Україні.
4. ...облудними пастирями... - Мається на увазі духовенство, яке перейшло в унію.
5. ...єпископів, що відступили від православної віри...- Див. прим. 58.
6. Охрида (Охрід) - місто в Югославії (Македонія) над озером тієї ж назви; Веліс - тепер Титов-Велес, місто в Югославії на р. Вардар; архієпископ Варлаам (Валам) - особа історична, займав охрідську кафедру в 90-х рр. XVI ст., 28 травня 1598 р., за Мухаммеда III, йому відрубали голову в м. Велесі.
7. ...мій учитель - простак, котрий риболовців на людиноловців обертає...- Ідеться про Христа, перші послідовники якого були рибалки (брати Петро-Симон та Андрій, Зеведей і його сини Яків та Іоанн).