|
|
ЕПІЛОГ
Не дивуйтесь, коли побачите зараз знайомі і навіть вже трохи забуті (бо ви їх бачили години за дві тому) обличчя й події...
Обличчя матері на подушках кидається в смертельних муках...
Це — Марія Савівна. Але вона якось чудно подібна до матері Інтеліґента... Мабуть, заради режиму економії, обидві ролі грає одна актриса.
Батько після особливо дикого крику, знесилений, в розгубленому розпачі оглядає кімнату. Хоче перехреститися на порожній куток. Крик за дверима. — Батько відчаяно махнув рукою й знову забігав з кутка в куток.
Це — мій герой. Подібність до свого батька — цілком зрозуміла... Тільки ікон у мого героя немає...
Лікар нахилився й підводиться з кліщами в руках.
І навіть лікар — точнісінько, як той. Це — вплив професії.
Інтеліґент біля ліжка разом з лікарем і фельдшеркою. Второпав, врешті. Не знає — чи кинутися до дружини, чи розцілувати лікаря, чи фельдшерку. Випростався, подивився вгору і перехрестився широким хрестом.
Обличчя немовлятка, нещасного й миршавого. Гірко плаче...
Екран темніє...
|